Кремлівські пропагандисти тішаться вбивством Андрія Парубія – як українського націоналіста, як лідера, як політика з патріотичного табору. Я знав Парубія ще зі Львова 1990х, з мого студентства. І, звичайно, я добре пам’ятаю організовані ним марші, в яких я брав участь.Парубій був людиною з принципами – один з небагатьох в українській політиці. І так само один з небагатьох, хто не імітував націоналізм, бо така політична кон’юнктура, а був справжнім націоналістом. І ще важливий момент: Парубій – з тих унікумів, хто займав високу посаду, але про якого я ні разу не чув, що він щось вкрав, чи задіяний в якихось схемах. Теж досягнення для нашої держави. Щодо авторства: ну звісно, це Росія. Підготовка до виборчої кампанії, на якій вони наполягають: не так розчистка простору, як робота з психікою виборців. Росіяни в різні способи демонструють, що бути українським націоналістом – це небезпечно. Обстоювати права мови, історії, суверенітету, війська – небезпечно для життя. «Рано чи пізно вас дістане довга рука Кремля», так би мовити. А от бути «русскоязичним», тим більше «внє палітікі», перекривлювати того ж Парубія зі сцени і сміятись з нього (чи з будь-якого українського націоналіста або просто україномовного патріота) – от це безпечно, популярно і навіть дохідно.