Автор книги Второзаконня, згадавши деякі події з історії Ізраїлю в пустелі, хоче, щоб народ усвідомив своє покликання у світі. І він починає з того, що нагадує всьому народові про його перше завдання, а саме слухати Господа.«Послухай же тепер, Ізраїлю!» – каже Мойсей ізраїльтянам. Це не просто моральне застереження. Для Ізраїлю слухати Бога — це необхідна умова завіту. Бог сходить з неба і говорить до ізраїльтян, щоб зробити їх своїм народом. І гарантією завіту є саме рішення Бога продовжувати говорити до свого народу: він залишається таким, доки продовжує слухати свого Господа. Своєю присутністю, своїм словом Бог продовжує вести народ історією і робити його переможним серед інших народів після визволення з єгипетського рабства. Суть цього уривка, який проходить червоною ниткою крізь шлях Ізраїлю, міститься у запитанні Мойсея: «Бож де на світі такий великий народ, що мав би таких близьких до себе богів, як Господь, Бог наш, коли тільки закликаємо його?». Але дотримання Закону, тоді і сьогодні, можливе лише як вільна відповідь Богові, який обрав нас з любов'ю і хоче пов'язати нас із собою та своїм планом спасіння світу. Ось чому для віруючого важливо слухати і пам'ятати. Вірність слуханню Писань звільняє нас від рабства самих себе і від моди цього світу і пов'язує нас із Господом та Його планом любові.