Торжество православ'я: чому за золотом риз часто ховається розчаруванняСьогодні ми святкуємо Торжество православ'я, а в житті бачимо зовсім іншу картину. Подивіться на фото або відео: скільки людей приходило в наші храми на початку 90-х і скільки приходить зараз? Хтось скаже, що причина у війні і тому подібному. Та ні, це не війна. Це – розчарування.На те є кілька причин. З одного боку, більшість людей у ті роки шукала в Церкві не Божого, а свого. Вони думали, що в храмах їм зараз почнуть видавати «еліксир спасіння», у них сама собою піде молитва, вдарить у голову благодать, а з серця потечуть ріки «води живої». Причому все це мало статися в прискореному, експрес-режимі. Але цього не сталося. А потім прийшли туга, нудьга і розчарування.Але є й інша причина, прямо протилежна. Вона полягає в тому, що, крім реанімації зовнішньої форми життя Церкви, люди тут більше нічого не знайшли. Навіть коли щиро шукали. Не знайшлося тих, хто зміг би взяти неофіта за руку і повести в глибину сердечного молитовного життя; хто б показав шлях до Царства Божого, яке «всередині вас є». А моралізаторські проповіді в стилі кота Леопольда («хлопці, давайте жити свято») або постійна «пилорама» гнівних викривань у стилі суворої класної керівниці швидко набридли. Хотілося чогось живого, справжнього.https://spzh.eu/ua/chelovek-i-cerkovy/91570-torzhestvo-pravoslavja-chomu-za-zolotom-riz-chasto-khovajetsja-rozcharuvannja