Ти – Космос (2025): Хмельницька Одіссеяреж. Павло ОстріковКосмічний корабель “Обрій-2”, який будувався 10 років, встиг облетіти півсотні фестивалів і зібрати десятки нагород, нарешті повертається додому. І ця подорож крізь терни до екранів виявилась варта всіх очікувань і сподівань. Ми звикли робити знижки нашому кіно. Накидати бал оцінці на Letterboxd. Нарешті нам не треба цього робити. Я вперше дивився українське кіно і забув, що воно українське. Хоча воно постійно про це нагадує своїм колоритом. Кажуть, в космосі ніхто не почує твій сміх. Та виявляється, наш гумор з суржиком і до Юпітера доведе. Не думав, що колись це скажу, але жартів у фільмі могло б бути менше. Ба більше – їх могло б майже не бути взагалі. Бо чути анекдот про пісюн на тлі досконало зробленної саф-фай картинки може викликати дисонанс. Може “комічний” і “космічний” співзвучні не дарма, але Остріков в своєму дебюті стикує нестикуєме. Комедія стає видатною, коли історія працює навіть без гумору. А Космос – це точно більше, ніж просто драма чи комедія. Це злиття зір, де два небесних тіла зливаються в одне. Естрадна музика на фоні галактичних краєвидів є ще одним масним прикладом контрапункту, з якими нас зіштовхують протягом усієї історії. В ній атмосфера, як і головний герой, змінюються докорінно. Це майстерно підсилено візуальною роботою з ракурсами та світлом оператора Микити Кузьменка (Памфір). Деякі кадри своєю красою схиляють шальки терезів від "мейнстрим" до "арт". Ще однією заслугою камерамена є те, що попри зйомки в одній локації, фільм взагалі не відчувається камерним. Це і різноманіття планів, і динаміка довжини кадрів. Драматургія монтажу теж сприяє тому, аби обмежений простір героя не виглядав рутинно-клаустрофобним.Звісно, найбільший внесок у реалістичність подій на екрані за художниками-постановниками. В декораціях корабля відчувається і нотки майбутнього, і рідний запах Укрзалізниці, і невмирущий душок совка. Все, як в житті. Кожна деталь інтерʼєру каже про правду, навіть якщо мовчить. Практичні ефекти почасти зумовлені обмеженим бюджетом, зате гарантують фільму перевірку часом. Рівень CGI теж на космічному рівні (буквально). І змушує задуматись, чи дійсно Інтерстеллар мав коштувати 165 лямів, чи просто Чорну діру Нолану малював Міндіч.Бай зе вей, коли вийшов Місяць (2009), вестерни в унісон аплодували, як Дункану Джонсу вдалося зняти якісний сай-фай всього за 5 мільйонів доларів (7.5 млн на сьогодні). Остріков це зробив за 800 тисяч. І я є фанатом того фільму (попри те, що не люблю космос), тому скептично поставився до подібного концепту тут. Але схожі вони лише на перший погляд. Один актор, одна локація, один друг-робот. Але і тема самотності тут лунає гучніше, і мета у фільма зовсім інша. Також тут є оммажі і на 2001, і на Соляріс, та Космос швидко відбиває бажання від порівняння своїми власними самобутніми знахідками.На цьому Чумацькому шляху є лише одна зірка-гігант, і це Володимир Кравчук. Як його корабель тащить ядерні відходи, так і актор затащив цей фільм від першої до останньої хвилини. Це його перша головна роль в кіно, і вона здивує навіть тих, хто знайомий з його майстерністю по театру. Органіка, точність і діапазон, якої нам не вистачає на екрані. Але під яку і гідного матеріалу, на жаль, пишеться обмаль.Пожурити Космос я можу хіба що за дещицю наївності. Та коли згадуєш, що це задум юного студента юридичного факультету НАУ, журилка опускається. Та й реалізовано це не маніпулятивною “сльозовитискалкою”, а від щирого серця, і глядач це відчує. Ніхто не доведе до кінця 10-річну ідею, якщо в неї не вкладено всю душу.І цей малий крок для Острікова – великий стрибок для українського кіно.Але свій крок маєте зробити і ви. До будь-якого кінотеатру, з 20 листопада.10 зірок з 10.Бо якщо віддавати всі зірки, то Космосу.#шопокіно