Проект озвученої вчора «реформи» в армії явно писали професійні активісти, які мало уявляють собі реалії нинішнього війська. Ми отримали традиційний набір гучних гасел («справедливість», «гідність», «терміни служби» тощо), які нічого конструктивного під собою не містять. Ніхто не замислюється, чому у нас кількість СОУ постійно озвучується в межах 1 – 1,3 мільйони, але воювати нема кому.2/3 нинішніх військових мріють лише про одне – демобілізуватися і більше ніколи в армію не ходити. Проте цього «реформа» не передбачає. По закінченню терміну контракту вояка чекає «відстрочка від мобілізації на шість місяців» (декому обіцяють і більший термін). По закінченню відстрочки – або знову в рекрут-центр, або, найшвидше, бусік підгонять прямо під будинок. Я вже мовчу про те, що всі попередні заслуги обнуляються, і новий контракт треба заключати наново, з нуля.На жаль, це так не працює. Приміром, після закінчення контракту вояк «демобілізувався». Що йому робити на цивілі 6-9 місяців? На роботу влаштовуватися нема сенсу, як і починати свою справу. За кордон не поїдеш. Залишається витрачати зароблені на бойових гроші та знімати стрес усіма можливими засобами. Така собі перспектива.По-друге, гроші скінчились за кілька місяців, прийшла пора вертатися у військо. Звісно, бажано у свій рідний підрозділ. Проте за час відсутності посада, яку займав перед звільненням вже зайнята іншим. Командир змінився, а більшість знайомих-друзів пішли на підвищення, перевелися, поранені чи загинули. Проте й це не головне. Ключове те, що за час відсутності попередні навички і вміння цього воїна вже стали неактуальними. Війна зараз змінюється надто швидко. І вояку прийдеться наново до всього адаптуватися і вчитися. З новими людьми, а не з тими, кого він знав раніше. В комплексі, моральний дух цього вояка при поверненні не важко уявити.Тому «реформа» військовим не зайде. Проте вона на них і не розрахована. Її мета подвійна.Перша – це підвищити кількість піхоти, що стимулюється чималими виплатами за бойові завдання. В 2022 році це дало б вражаючий результат. Зараз не буде жодного. Бо суспільство змінилося, як і якість середньостатистичного рекрута. А ветерани виснажені морально і фізично, тому бажання «двіжувати» у них вже нема. До того ж, згідно «реформи» варто лише піхотинцю поїхати на навчання, отримати поранення чи іншим шляхом покинути ЗБД, то прийдеться йому виживати за 20к. Ставлення до нього виключно як до розхідника: поки ходиш в штурми маєш плюшки, а коли не ходиш, то й піняй на себе.Друга – після закінчення війни треба буде втримати людей в армії, на рівні анонсованих 800 000. Зробити це можна лише через строкові контракти. Бо мобіків прийдеться звільняти після скасування воєнного стану.З плюсів – деяке підвищення зарплат в тилу та управлінню.В цілому, все у стилі Річі Гекко який в процесі побиття барного зазивали ногами цікавився: «Привіт! Як в тебе справи? Насолоджуєшся? Сподіваюся, що так!». Тому як і попередній активістський проект «контракти 18-24», цей теж завершиться пшиком.