Сибіга заявив, що «Настав вирішальний етап у війні, рф більше не має важливої переваги над Україною у людському ресурсі».Взагалі, наразі на фронті маємо ситуацію, коли жодна зі сторін не має ресурсів для рішучого наступу. Та й війна зараз така, що «рішучі наступи» апріорі неможливі. ЛБЗ густо промінована з обох боків, а обидві сторони мають достатньо дронів, щоб дистанційно рознести будь-яке угрупування ще на підходах. Сюди ж додається істотна російська перевага в артилерії.Тому й залишається ЗСУ вести локальні пошуково-ударні дії невеликими загонами. А росіянам – атакувати невеликими групами на швидкому транспорті на кшталт самокатів, в сподіванні швидко проскочити «кіллзону» і закріпитися. Тактика просочування у росіян також залишається, але через зменшення кількості особового складу застосовують її вже не так масштабно.Ключове питання, що далі? В нинішньому форматі війна може тривати роками – обидві сторони продовжать стікати кров’ю без істотних результатів на полі бою. При цьому у РФ залишається вагомий важель – оголошення мобілізації, проте невідомо, чи натисне на нього російське керівництво. Тоді ж як в Україні мобілізація як явище, яке має повноцінно забезпечувати СОУ надійним поповненням, повністю провалена і відновленню вже не підлягає.Багато в чому нинішня ситуація нагадує завершальний етап Першої світової, коли доля країн вирішувалася на їхньому внутрішньому фронті, а не на зовнішньому.