Визнаю – вчора я помилився. Виявляється, що іранський нафтовий імпорт не паралізований. І Тегеран щоденно заробляє біля $ 140 млн. на продажі нафти. Попри війну, США не чіпає іранські танкери, через страх спровокувати зростання цін на нафту та відповідну світову паливну кризу.В принципі, це все, що вам потрібно знати про цю «війну». До того ж, Іран пригрозив, що в випадку спроби окупації острова Харк, він знищить власну інфраструктуру з перекачки нафти, яка розташована на острові. Наслідком стане вся та же масштабна паливна криза, яку так панічно бояться в США.Ну й на фоні провалу в Ірані, Трамп відтермінував на місяць свій запланований візит в Китай. Тепер він має відбутися у травні. В принципі зрозуміло – в КНР йому зараз їхати нема з чим. Особливо на фоні іранських заяв, що Пекін підтримує Тегеран.В цьому контексті пригадую, як десь в листопаді минулого року декілька українських аналітиків покладали великі надії на квітень 2026 року. Мовляв, у квітні Трамп поїде в Китай, і там між ним Сі буде якась домовленість, яка поставить Путіна у важке становище. Прямий наслідок – РФ закінчує війну, Україна перемагає і всі щасливі. Проте як я вчора писав – зовнішні фактори мінливі. Тому робити довгострокове планування у нинішніх умовах немає сенсу. Звісно, якщо ви не створюєте ці умови самостійно.