Гендиректор ДТЕК вчора сказав, що українську енергосистему вже не полагодити – її потрібно відбудовувати наново. Це при тому, що все це ще не кінець ударів по її залишкам.Ця ситуація демонструє новий російський підхід, який вчергове змінив характер нашої війни. Безпосередньо на полі бою противник немає рішучої переваги. Повільно просувається, але фронт тримається. Проте у росіян є рішуча перевага в засобах повітряного терору – купа видів ракет та шахедів. Завдяки цьому вони створили енергетичний колапс у нашій столиці та відверто складну ситуації в інших областях. Так, це ще не «вбомблення в кам’яну добу», але щось таке на горизонті проглядається.В намаганні примусити Україну віддати залишки контрольованої території Донбасу, росіяни демонструють системність. Тому коли доб’ють залишки енергосистеми, найшвидше візьмуться за залізничне сполучення. Будуть бити не по коліям, бо їх легко відновити, а по локомотивним депо, винищуючи наш тепловозний парк. Декілька разів вони вже це робили, до речі, але у нас на це великої уваги не звернули. На додачу залишається загроза ударів по мостам та шляхопроводам, що швидко паралізує логістику.Щоб робити в цій ситуації? Асиметрично відповісти Україна наразі не може. Всі палкі погрози блекауту в Москві так і залишилися гучними гаслами, а періодичні блекаути у Белгороді така собі втіха – масштаби шкоди безпідставні. Удари по НПЗ і боротьба з танкерами на Чорному морі створили росіянам чимало труднощів, але це не змусить ворога відмовитись від своїх планів.Тому найперше зараз потрібен перегляд нашої стратегії, з чітким і раціональним визначенням того, чого ми хочемо досягти, і як ми бачимо це досягнення і в які часові межі. З оцінкою реального стану нашої країни, людського потенціалу, армії, настроїв суспільства, ресурсів партнерів і так далі. Бо поки крім популізму та гучних гасел нічого не бачимо. А вони не виграють війни, а супроводжують поразки.