Найбільше помилка в міжнародних стосунках – це сподіватися на якісь «міжнародні гарантії безпеки». У нас впевнені, що це будуть якісь «вічні домовленості», які назавжди стануть запорукою захисту України з боку США чи ЄС.Вибачайте, але це так не працює. Давно всім очевидно, що домовленостей дотримуються до того моменту, коли вони доцільні. Ось обіцяє зараз президент Трамп гарантії Україні, «майже як у 5-й статті статуту НАТО». Можливо, Трамп дійсно збирається їх дотримуватися протягом своєї каденції. Проте щодо його наступників немає такої впевненості. Замість Трампа в США може прийти до влади проросійський президент, або якийсь ліберальний пацифіст. Який жодних «трампівських гарантій» Україні дотримуватися не буде. Зміна поколінь політиків для США неминуча, рано чи пізно на місце «вашингтонських старців» сяде молода людина. І з нею прийде зміна загальної американською кон’юнктури, яка буде спрямована на подолання внутрішніх проблем, а не на втручання в заокеанські війни.Так вже було під час війни у В’єтнамі. При президентах Кеннеді та Джонсоні кон’юнктура була такою, що доля США тісно пов’язана з Південним В’єтнамом. Проте при Ніксоні політичні акценти змінилися. Сайгон покинули напризволяще, результат відомий. Також згадайте нещодавній приклад з Афганістаном, коли зміна політичної кон’юнктури перекреслила 20 років зовнішньої політики США в Центральній Азії.В Європі те саме – виборні політики, які приходять до влади на короткий термін, після якого їх нерідко тягнуть до суду за корупцію, можуть залишити після себе купу різних гарантій. Більшість із них для їхніх наступників із інших політичних партій чи інших поколінь політиків нічого не буде важити.І привід не дотримуватися гарантій попередників знайти дуже легко – нехитрі юридичні та словесні маніпуляції, і все. В Україні майже 20 років сподівалися на Будапештський меморандум, як на головний гарант нашої безпеки. Проте на Заході його сприймали по іншому: у 2018 році колишній посол США в Україні Стівен Пайфер заявив, що з цим меморандумом Україна отримала не гарантії безпеки, а «запевнення щодо неї». Мовляв, «між цими поняттями є різниця».Тому не варто плекати надій на міжнародні гарантії. Це чергова ширма, яка має сховати невирішені проблеми, які ніхто не збирається вирішувати, і перекласти відповідальність на інших, а не на себе.