В понеділок ЗМІ поширили слова главкома ЗСУ Сирського: «ворог наступає, тому ми повинні посилювати мобілізацію та рекрутинг».Важко не погодитись, бо питання мобілізації та поповнення діючої армії залишається найгострішою проблемою, яка стоїть перед Україною на даному етапі. На жаль, українське суспільство не виявляє готовності відгукнутися на заклик главкома. Очікувано, що люди, яким влада створила ілюзію мирного часу під час війни, не прагнуть залишати комфортне життя і поринути у невідоме. Ба більше, коли з кожного кута чують про низькі зарплати, слабке забезпечення, корупцію, бюрократію, високий рівень дезертирства, свавілля командирів, м’ясні штурми та інші армійські негаразди. Щось із цього правда, щось – вороже іпсо, але відповідний інформаційний фон вже створено. Переломити цю ситуацію у влади немає ресурсу, особливо, коли в ЗМІ постійно мусується тема мирних перемовин.Показово, що заклики до патріотизму в наш час взагалі не працюють – гасла середини ХХ століття абсолютно неактуальні для суспільства ХХІ (нещодавні опитування німецької молоді, яка здебільшого не хоче захищати свою державу, тому підтвердження). В принципі, це закономірно – змінилися технології, обіг інформації, суспільні переконання, культура. А разом із ними – і масові цінності, серед яких патріотизму немає місця. На цьому фоні не дивує, що не працюють популярні серед військових блогерів меседжі, що або ви бороните Україну у лавах ЗСУ зараз, або через рік-два штурмуєте Варшаву, у лавах російської армії. Для більшості сучасних людей, які живуть одним днем із підходом до життя «якось воно складеться», гіпотетичні події майбутнього занадто далекі, щоб за них перейматися зараз.На цьому фоні останні пару місяців спостерігаємо жорстке загострення ситуацій навколо мобілізації, пов’язаних із групами оповіщення ТЦК. Напади на військовослужбовців ТЦК стали вже звичним заголовком у ЗМІ (це в країні, яка веде війну за власне існування). 3 грудня у Львові вбили військового із ТЦК. На цьому тижні на Львівщині вже зафіксовані два напади, з них кричущий випадок стався вчора, коли чоловік вдарив військового сокирою-молотком.Багато в чому це є наслідком бездіяльності влади, яка не бажає загострювати суспільні настрої напередодні потенційних виборів. Тому історія з перевертанням машини ТЦК на Одещині так і залишилася без наслідків, попри розслідування, яке взяло на себе СБУ. Влада притримується звичної тактики – замовчувати та ігнорувати проблеми, в сподіванні, що вони самі зникнуть. Яскравий приклад – вчора офіс генпрокурора у своєму статистичному звіті за листопад не надав дані щодо кількості справ, розпочатих через самовільне залишення військовими своїх частин та дезертирство. Нагадаю, що попередні місяці ЗСУ били всі рекорди щодо СЗЧ, тому очевидно, що влада вирішила прибрати цей негатив з інформаційного поля, чим звільнило простір для маніпуляцій, інсинуацій та чуток. Натомість, якби разом із статистикою по СЗЧ публікували статистику СЗЧ, які повернулися на службу, з відповідними роз’ясненнями, то справи в цьому питанні не виглядали б так кепсько, як видається на перший погляд.В підсумку все залишається як і було – фронт задихається від нестачі солдатів, а українці вперто не бажають служити.