Кажуть, триває активне обговорення 30-денного перемир’я. Попередньо, перспектив для нього немає. І не тому що в РФ наразі патріотичний угар з масовим «можем повторить» та з уявленням себе новим центром сили, після візиту низки іноземних лідерів на парад в Москву. А тому, що їхні війська зберігають ініціативу, обираючи де і коли їм наступати. В таких умовах вірогідність того, що російське керівництво зголоситься на перемир’я малоймовірна.Проте головне це те, що будь-яке тривале перемир’я має обов’язково закінчуватися мирними перемовинами. Без них воно взагалі позбавлене сенсу, особливо в нашому випадку. В РФ наразі немає відбою від добровольців на СВО, бо їм в рази збільшили виплати при укладанні контракту – до 4 мільйонів рублів в перші 1-2 місяці (це десь 29 000 доларів). Престижу служби сприяє можливості заслужити нагороди і отримати статус «учасник СВО» – в багатьох регіонах РФ це допомагає вскочити в соціальний ліфт. Як кажуть полонені, у росіян зараз забиті всі табори підготовки, де нонстопом навчають нових солдатів. Тобто поки буде йти перемир’я, в РФ будуть набирати добровольців, вишколювати їх і поповнювати бойові частини на фронті.Натомість в Україні немає причин сподіватися на подібне, бо кількісно ЗСУ залишаться на тому ж рівні, що і до цього. Хіба на локальному рівні трохи покращиться вишкіл поповнення в бойових підрозділах, покращать позиції на загрозливих напрямках і примусово евакуюють цивільних з зони бойових дій. Але все це не в загальному масштабі, а суто на місцевих рівнях.Тому перемир’я без подальшого миру – це утворення зручного плацдарму для продовження наступальних дій РФ. По іншому не буде.