Масові обурення з приводу переведення особового складу ВПС в піхоту. Насправді, це закономірний процес для будь-якої затяжної війни. Штати багатьох родів військ передбачають наявність широкого спектру підрозділів. У ВПС, це не лише штаби управління, пілоти, обслуговуючий персонал аеродромів і частини ППО. Це ще різноманітні підрозділи забезпечення, підтримки, логістики, зв’язку, охорони тощо.Це одна зі складових відповіді на питання, чому у нас при армії, яка кількісно більше мільйону, постійно проблеми з комплектацією бойових бригад та розмови про нестачу піхоти. Бо велика кількість військових служить, зокрема в підрозділах ВПС, які не задіяні для виконання бойової роботи на фронті. І дивно чути дискусії про зниження мобілізаційного віку, коли в армії достатньо військовослужбовців, яких можна використати в боях.В нинішніх умовах, для обслуговування наявної авіаційної техніки та систем ППО потрібно значно менше особового складу, ніж у ВПС є в наявності. Тому рішення взяти надлишкову кількість людей з ВПС, і поповнити ними піхотні частини, цілком очевидне. При цьому переведення має супроводжуватися ретельним піхотним вишколом особового складу. Тривалістю мінімум два місяці. А далі треба включати цих бійців у вже наявні військові колективи, де новачки опиняться серед досвідчених воїнів, і швидше втягнуться в бойову роботу. Помилкою буде намагатися створити з солдатів ВПС окремі роти чи навіть батальйони – толку від цього не буде.Ну а з приводу заяв, що хтось занадто «цінний спеціаліст», щоб йти служити в піхоту. Будь-який військовий на війні має бути готовим стати піхотинцем. Навіть якщо він вербувався на службу логістом чи оператором дрону. Це базове правило, яке має вкладатися в голову рекрута на мобілізаційному пункті. Бо на війні будь-якої миті може статися ситуація, коли прийдеться взяти до рук гвинтівку. Інакше тебе просто вб’ють, навіть не запитавши, наскільки ти цінний фахівець.