Міська рада звернулася до суду за захистом свого права власності на земельні ділянки, які, на її думку, самовільно використовує відповідач шляхом розміщення на них належних йому нежитлових приміщень, вимагаючи визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих на таких ділянках. ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/122511425 від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 зазначила, що неправильне зазначення в договорах купівлі-продажу площі нежитлових приміщень може вплинути на права та інтереси лише сторін цих договорів, але не позивача як власника земельної ділянки. Внаслідок укладення відповідачами спірних договорів обсяг прав та обов`язків позивача ніяким чином не змінюється. Зазначені нежитлові приміщення є тимчасовими спорудами (торгові павільйони на бетонній площадці), які не відносяться до нерухомого майна, незважаючи на їх реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Оскільки майно не є нерухомим, його державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру. Також це є підтвердженням використання спірних земельних ділянок без установлених законом підстав, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ст. 391 ЦК України. Зокрема, було задоволено вимогу про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок шляхом демонтажу (знесення) нежитлових приміщень. Таке рішення має бути виконане не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідача, але його коштом). Зазначені позовні вимоги є негаторним позовом, а тому було відхилено аргумент про застосування строків позовної давності до цих вимог.