Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Якщо скаржник лише зазначає, що оскаржуване судове рішення може вплинути на його права (інтереси, обов`язки), або лише зазначає (констатує), що судовим рішенням вирішено питання про його права (інтереси, обов`язки), то такі доводи, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою підставою для виникнення права на апеляційне оскарження судового рішення. Особа, яка не була учасником справи, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки. Такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме. Оскільки питання про права, свободи, інтереси та/або обов`язки заявників в оскаржуваному судовому рішенні не вирішувалися, ВПВС в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/122118317 від 26.09.2024 у справі № 440/14216/23 дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за такими апеляційними скаргами.