ЄСПЛ 06.11.2025 ухвалив остаточне рішення у справі «Панкратьєв проти України», констатувавши порушення Україною п. 1 та п.п. «с» п. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з порушенням права заявника на правову допомогу; п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю провадження. Крім того, ЄСПЛ присудив заявнику 1800 євро на відшкодування моральної шкоди. Суд вказав на відсутність доказів, що до допиту заявнику роз`яснили його право на правову допомогу і він належним чином відмовився від цього права. При цьому важливим є те, що заявника незадокументовано тримали під вартою протягом декількох днів, перш ніж він надав свої показання. ЄСПЛ встановив, що суди не виключили пояснення, надані заявником за відсутності захисника, а також фактично вказав на необхідність надання оцінки іншим доказам на предмет їх похідного характеру від інформації, отриманої з початкових пояснень заявника. Також ЄСПЛ зазначив, що провадження тривало понад дев`ять років і один місяць у трьох інстанціях. Враховуючи констатовані ЄСПЛ порушення, ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/136392503 від 29.04.2026 у справі № 1-1099/11 зауважила, що суд касаційної інстанції в повній мірі не перевірив доводи касаційної скарги, враховуючи встановлений факт незадокументованого позбавлення волі заявника, а також написання ним у цей період без роз`яснення права на правову допомогу пояснень, в яких він визнав себе винним у вчиненні злочину. Оскільки порушення прав заявника, встановлені рішенням Європейського суду, свідчать, що їх виправлення потребує дослідження та оцінки доказів, ВПВС скасувала судові рішення та направила справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.