Ухвалюючи рішення про звільнення судді з посади, ВРП виходила з того, що, на її переконання, набуття суддею громадянства держави-агресора свідчить про порушення нею статей 4, 127 Конституції України та статей 51, 54 ЗУ № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», статей 52, 56, 57, 121 Закону № 1402-VIII, статей 1, 6 Кодексу суддівської етики, а з огляду на те, що протягом тривалого часу вона здійснювала правосуддя в Україні та ухвалювала рішення іменем України, це ставить під сумнів її здатність забезпечити утвердження в державі принципу верховенства права, зокрема інтересів осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя, суперечить конституційному принципу незалежності судді, неминуче підриває авторитет правосуддя, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади. Під час перегляду рішення Ради про звільнення судді за особливими обставинами суд не може давати оцінку обставинам та фактам, які були підставою для ухвалення рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Водночас Велика Палата в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/134456471 від 12.02.2026 у справі № 990/3/25 погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення ВРП містить конкретну підставу звільнення позивачки, визначену Конституцією України, та є вмотивованим. а тому підстав для скасування цього рішення немає.