Обґрунтовуючи наявність у справі виключної правової проблеми, колегія суддів зазначила, що національне законодавство не виключає можливості здійснення громадянином права на сумлінну відмову від військової служби навіть під час дії воєнного стану, якщо в порядку, встановленому КПК України, доведено наявність відповідних релігійних переконань у особи і їх непереборний конфлікт із виконанням цією особою обов`язку проходити військову службу. ККС також зазначив, що положення ч. 4 ст. 35 Конституції України у їх взаємозв`язку із визначеними ч. 3 ст. 8 Основного Закону, унеможливлюють перекладання на людину негативних наслідків відсутності законодавчого механізму реалізації конституційного права громадянина, адже впровадження такого регулювання є сферою відповідальності Держави. Відсутність механізму реалізації права громадян на проходження альтернативної служби не свідчить про відсутність такого права і не може призводити до притягнення особи до відповідальності. На думку колегії суддів, застосоване об`єднаною палатою ККС тлумачення, викладене в постанові від 27.10.2025 року у справі №573/838/24 потенційно може наражати Державу на відповідальність через порушення ст. 9 Конвенції. Відмовляючи у прийняті справи до свого розгляду, ВПВС в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/134041292 від 11.02.2026 у справі №459/2030/24 зазначила, що колегія суддів чітко не обґрунтувала неефективність правового регулювання цього питання в аспекті охоронюваних прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, зокрема, зазначила про необхідність вирішення питання щодо наявності/відсутності в діях засуджених складу кримінального правопорушення, розмежувавши дії, спрямовані на відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, від сумлінної відмови виконувати обов`язки військової служби, які суперечать релігійним переконанням. Було вказано на відсутність обґрунтування неможливості вирішення зазначених правових питань (щодо наявності чи відсутності в діях засуджених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України) самостійно колегією суддів під час касаційного перегляду.