У постанові ВПВС від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зазначено, що «статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу ( з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом). Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Така ж правова позиція висловлена у постанові ВПВС від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17. Зважаючи на вищевикладені висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та параграфа 2 глави 49 ЦК України стосовно наявності / відсутності підстав для стягнення передбаченої договором пені після настання строку повернення кредиту / позики, визначеного у договорі, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ВПВС в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/133719654 від 21.01.2026 у справі № 914/140/24 дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд.