ВРП вважала, що незазначення у вироку мотивів прийняття судом аргументів підсудного про те, що станом на дату ухвалення вироку, який переглядався за нововиявленими обставинами, йому не були відомі та не могли бути відомі обставини, на які він посилався як на нововиявлені, а також незазначення мотивів відхилення аргументів сторони обвинувачення щодо наявності доказів, які доводять вину підсудного у вчиненні вбивства, свідчать про наявність у цих діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII. ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/128485909 від 05.06.2025 у справі № 990SCGC/3/25 дійшла висновку про відсутність підстав для скасування такого рішення ВРП. Одночасно було зауважено, що ненастання конкретної шкоди для сторін чи учасників справи внаслідок порушень заборон, яких суддя повинен дотримуватися відповідно до вимог ст. 106 Закону № 1402-VIII, незалежно від суб`єктивних та об`єктивних чинників емоційного сприйняття наслідків порушень, допущених суддею, не означає, що суддя не вчинив дій (не вдавався до бездіяльності) (умисно або внаслідок недбалості), які через специфіку судового провадження в часі та просторі відбуваються раніше (ще до настання або загрози настання шкідливих наслідків) та які набувають рис (властивостей) дисциплінарного правопорушення лише тоді, коли суддя, власне, дією (бездіяльністю), певною послідовністю (черговістю) дій у межах судового провадження порушує заборони, передбачені цією нормою Закону, і вдається до діяння, достатнього для кваліфікації його як дисциплінарного правопорушення. Протиправність дій (бездіяльності) судді, які надають їм ознак дисциплінарного правопорушення, визначається змістом порушення, його характером, істотністю, множинністю, силою (очевидністю) факту порушення.