Колегія суддів КГС ВС вказала, що якщо спір виник з приводу укладення та виконання боржником з третьою особою фраудаторного правочину, то належними позовними вимогами є вимога про визнання такого правочину недійсним у поєднанні з вимогою про витребування майна, переданого на виконання такого правочину. Належним позивачем за такою вимогою є боржник, а відповідачем - інша сторона, від якої витребовується майно. Вирішуючи питання про те, хто має повноваження звертатись від імені боржника із зазначеними позовними вимогами в порядку похідного позову, колегія суддів звернулася до висновків ВПВС (постанова від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц про те, що повноваженнями звертатися з похідним позовом має наділятися той, хто не тільки має похідний інтерес у позові, а й при цьому має можливість ефективно захищати права позивача (тобто боржника). Водночас, зважаючи на повноваження виконавця, відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає, що повноваження звертатись із позовними вимогами про визнання правочину боржника недійсним у поєднанні з вимогою про витребування майна, переданого на виконання такого правочину, належить як виконавцю, так і кредитору, який набув статусу стягувача у виконавчому провадженні. В обох випадках боржник набуває статусу позивача. Тому колегія суддів КГС ВС вважає за необхідне відступити від висновків ВС у ряді постанов щодо можливості оскарження фраудаторного правочину третьою особою (не стороною правочину) від власного імені, а також у тому, що належному способу захисту прав чи інтересів відповідного кредитора відповідає вимога про визнання правочину недійсним (без її поєднання з вимогою про витребування майна, переданого на виконання такого правочину). Погоджуючись з обґрунтованістю мотивів ВПВС 04.06.2025 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/128333273 про прийняття справи № 910/6654/24 до свого розгляду.