У рішенні від 24.11.2024 у справі «Гадасюк проти України» ЄСПЛ встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з необґрунтованістю або недостатньою вмотивованістю судового рішення. Такий висновок ЄСПЛ зробив, встановивши, що національні суди не виконали свого обов`язку обґрунтувати власні рішення та не розглянули відповідні та важливі аргументи, викладені заявницею. Зокрема, суд не розглянув питання, чи були дотримані відповідні процесуальні гарантії при звільненні заявниці, а саме: чи були заявниці запропоновані інші вакантні посади. ЄСПЛ констатував, що заявниця була позбавлена права на вмотивованість судового рішення. ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/127425390 від 23.04.2025 у справі № 125/1514/20, здійснюючи перегляд за виключними обставинами постанови ВС, зазначила, що однією з найважливіших гарантій для працівників у разі зміни в організації праці, в тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Звільнення з роботи є крайнім заходом у зв`язку з об`єктивною неможливістю збереження трудових правовідносин або ж через небажання працівника продовжувати працювати на запропонованих умовах (найкращих умовах, які роботодавець об`єктивно має змогу запропонувати з урахуванням приписів трудового законодавства з дотриманням прав інших працівників, зокрема щодо переважного права на залишення на роботі). Оскільки у постанові ВС не було зроблено висновків про дотримання роботодавцем саме ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, таке судове рішення було скасовано та вирішувалось питання про поновлення позивачки на роботі. Зокрема, було враховано, що термін дії її контракту закінчився, угоди щодо продовження його дії на новий строк укладено не було, позивачка не брала участі в конкурсі на зайняття посади директора в новоствореному закладі освіти, а тому вона не може бути поновлена на посаді директора, оскільки таку посаду вона могла б обійняти лише за результатами конкурсу. Зазначене є підставою для зміни формулювання і зазначення про звільнення позивачки з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - у зв`язку із закінченням терміну дії контракту. Зміна дати та підстав звільнення за обставинами цієї справи є єдиним можливим способом поновлення трудових прав заявниці. Одночасно було стягнуто з роботодавця на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення до дня закінчення строку дії контракту.