Покликаючись на Закон № 540-ІХ, КГС у складі ВС зазначав, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені, а в подальшому - зупинені на строк дії воєнного стану, який (загальновідомий факт) діє безперервно до цього часу. Водночас загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Тому наявність у кредитора можливості заявляти до боржника вимогу про стягнення надмірних грошових сум як інфляційних втрат та 3 % річних спотворює їх дійсне правове призначення (компенсаційний характер), оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання інфляційні втрати та 3 % річних перетворюються на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. КГС у складі ВС вважав за доцільне відступити від висновку КЦС у складі ВС, викладеного у постанові від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23, щодо можливості нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не обмежуючись останніми 3 роками, які передували подачі позову. ВПВС, погоджуючись з обґрунтованістю наведених мотивів, 02.04.2025 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/126395764 про прийняття справи № 903/602/24 до свого розгляду.