Аналіз змісту Закону № 1644-VIІ стосовно того, до кого можуть бути застосовані санкції, дає підстави стверджувати, що перелік таких осіб є критеріальним, орієнтувальним, поосібним, але не вичерпним. Приписи цього закону не містять правил, за яких до підсанкційних осіб не можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками). Тобто форми захисту наведених цінностей з боку України можуть бути спрямовані не тільки стосовно іноземних та інших суб`єктів, перелічених у ч. 2 ст. 1 Закону № 1644-VIІ, але й стосовно кожного, чия діяльність загрожуватиме об`єктам, які знаходяться під охоронюваною дією цього Закону. Якщо серед таких осіб є резиденти, то й вони можуть бути суб`єктами застосування санкційних обмежень. На переконання ВПВС, висловленого в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/125933383 від 27.02.2025 у справі № 990/41/24, характер діяльності конкретної особи (фізичної чи юридичної), яка може кваліфікуватися як реальний чи потенційний ризик для загальної безпекової ситуації в країні, превалює над ознакою суб`єктності (резидент чи нерезидент) такої особи. ВПВС в постанові від 6.07.2023 у справі № 9901/635/18 вже формулювала висновок про те, що визначальним для застосування санкцій є не перелік суб`єктів, а саме певна їх діяльність. Іншими словами, основним критерієм визначення суб`єкта, до якого можуть бути застосовані санкції, є його діяльність, зазначена у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1644-VII, а не оцінка його належності до резидентів чи нерезидентів. Водночас оцінка факторів ризиків, які становлять загрозу державності, фокусується не на доведенні достеменно будь-чиєї вини, а на існуванні самої можливості / імовірності причетності певної особи до дій, які є підставою для застосування санкцій.