ВПВС вже наголошувала на тому (ухвала від 11.09.2024 у справі № 930/191/23), що підписання документа перед його текстом, що зумовлено винятково невмотивованим власним бажанням заявника, а так само підписання процесуального документа у будь-якому іншому місці, але не наприкінці його та надання такому документу юридичної сили (статусу підписаного) не узгоджуватиметься із завданням цивільного судочинства, оскільки викликатиме сумніви щодо його правових наслідків та дійсних намірів автора такого звернення. Зміст ділового і процесуального письма так само підкоряється правилам правопису української мови: у процесуальному законі немає посилання на те, що письмо здійснюється зліва направо і згори донизу, проте є усталеним саме використання правил правопису української мови, що є обов`язковим за замовчуванням. ВПВС не віднайшла суттєвих аргументів на користь розміщення підпису в іншому місці, аніж під текстом документа. Натомість дійшла переконання, що хоча буквально у процесуальному законі немає формалізованої вимоги щодо місця розташування накладення підпису заявника [автора звернення], проте це випливає із його змісту і духу закону. Оскільки немає підстав стверджувати, що відбулася зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості, ВПВС 22.01.2025 постановила ухвалу про повернення справи № 930/771/23 на розгляд ВС.