Лекція: "Очима шамана": світ духів та його мешканціЛЕКЦІЯ ВЖЕ ЗАВТРА!Зустріч відбудеться 18 січня у неділю об 13:00 2026 року!Місце: офлайн у приміщенні Печери Платона та онлайн у Zoom.Тривалість: до 2 годин.Запис зустрічі: так, для учасників.Мова: українська.Увесь прибуток з лекції піде на перевірений збір для наших захисників.Хто такі шамани? Як вони спілкуються зі світом духів? І що насправді означає шаманська «чуйність» до понад-людського світу, яка дозволяє бачити та відчувати світ інакше?Ця лекція присвячена шаманській космології у найширшому сенсі — від мождливих структур Всесвіту та його мешканців до особливого стану свідомості, що дозволяє шаману входити у контакт із духами тварин, рослин, ландшафтів та мешканцями інших світів куди він мандрує.Ми поговоримо про те, як шамани набувають свого дару та чому ініціація завжди пов’язана з радикальною зміною способу сприйняття світу. Розглянемо, що означає бути медіатором між людською спільнотою та світом духів — і як шаман підтримує тонку рівновагу між цими світами.Обговоримо:Що таке понад-людська спільнота та як шаман взаємодіє з її мешканцями;Чому шаман живе «на межі» — фізично, соціально й космологічно;Як змінені стани свідомості відкривають доступ до світу духів;Чому лікування в анімістичних культурах пов’язане не лише з тілом, а з балансом усього колективу та довкіля.Після реєстації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація. Також напередодні зустрічі буде нагадування на пошту.Якщо ви хочете отримати тільки запис, то реєструйтесь через "онлайн-участь"Лектор:Віталій Щепанський — кандидат філософських наук (Ph.D), релігієзнавець, засновник телеграм-каналу «Обранці духів».Посилання на реєстрацію:https://secure.wayforpay.com/payment/sb2998d85ea43
Книга Зауваги про кольориАвтор: Людвіґ ВітґенштайнВидавництво: СинтезаПереклад з німецької: Анна-Марія КотляроваМова: українськаФормат: Обкладинка м'яка; 200x130;124 с.Рік видання: 2025Книга «Зауваги про кольори» (1977) відомого австрійського філософа Людвіґа Вітґенштайна (1889–1951) — це впорядковані Елізабет Енском зауваги, які філософ написав в останні роки свого життя. Тут докладно розглянуто проблему кольору, що цікавила Вітґенштайна ще з часів «Логіко-філософського трактату» (1918/21). Вітґенштайн полемізує із Ґете та Рунґе, обговорює кольори, що їх неможливо помислити, говорить про сліпоту та колірну сліпоту, зрештою, показує зв’язок між мовною грою і вжитком слів на позначення кольору. На позір фраґментований та хаотичний, текст Вітґенштайна, з одного боку, пропонує новий погляд на філософську проблему кольору, а з другого— продовжує традицію. Книга зацікавить філософів, митців, науковців, дизайнерів, а також усіх, хто бачить світ у кольорах.#ПечерніКнижки Посилання на книжку:https://platoscave.com.ua/shop/tproduct/347062750-446748814544-kniga-zauvagi-pro-kolori
Сьогодні всесвітній день логіки! Вже кілька років як ЮНЕСКО відзначає цей день для нагадування, наскільки це важлива практика. Тому сьогодні буде пост, який зачіпає одну з проблем логіки (також і математики). Ітиметься про теореми про неповноту, які зараз дуже сильно полюбляють використовувати різного масштабу коучі, езотерики та інші надавачі консультативних послуг відповідно до їхніх КВЕДів :)Якщо коротко: в будь-якій сильній аксіоматичній системі може бути висловлювання, яке не можна ані спростувати, ані довести в цій системі (якщо система несуперечлива). Це стосується таких теорій, як арифметика Пеано (і загалом будь-яких ефективно заданих теорій, що містять достатньо арифметики). Саме через це багато гуру її полюбляють та згадують, бо таким чином вони відсікають питання «а звідки ви це знаєте?», «як це можна перепровірити?» тощо.Як на мене, тут починається підміна: формальна система стає загалом «наукою», а наука у свою чергу «раціональністю взагалі». Тому тут й виникає «броня»: якщо системи неповні, то й запити щодо доведення (а точніше обґрунтування) стають недоречні.Також езотерики змінюють знак оцінки: «недоведене» стає «ще більш істинне», навіть «над-істинне», бо «вища реальність» не поміщається в слова/формули. Але це типова аргументативна помилка: з того, що щось не доведено, не випливає, що воно істинне. Фокус у тому, що Ґедель говорить про внутрішню довідність у фіксованій формальній системі, а не про те, що «перевірка неможлива». На практиці математики й логіки постійно «закривають» невирішувані питання: переходять у сильніші теорії, додають аксіоми, будують моделі, порівнюють наслідки. Це не капітуляція перед «таємницею», а контрольована зміна рамки.Ще один хід: якщо повної системи немає, то будь-яке твердження нібито «має право на існування». Це плутанина між «не існує універсальної машини, що вирішить усе» і «все однаково прийнятне». Неповнота - це не ліцензія на довільність, а навпаки маркер того, що потрібні чіткі умови, аксіоми й межі застосування.Тому практикуйте аргументацію, розумійте основи логіки та не піддавайтесь маніпуляціям не тільки сьогодні, а й впродовж усього життя.
Лекція: "Очима шамана": світ духів та його мешканціЗустріч відбудеться 18 січня у неділю об 13:00 2026 року!Місце: офлайн у приміщенні Печери Платона та онлайн у Zoom.Тривалість: до 2 годин.Запис зустрічі: так, для учасників.Мова: українська.Увесь прибуток з лекції піде на перевірений збір для наших захисників.Хто такі шамани? Як вони спілкуються зі світом духів? І що насправді означає шаманська «чуйність» до понад-людського світу, яка дозволяє бачити та відчувати світ інакше?Ця лекція присвячена шаманській космології у найширшому сенсі — від мождливих структур Всесвіту та його мешканців до особливого стану свідомості, що дозволяє шаману входити у контакт із духами тварин, рослин, ландшафтів та мешканцями інших світів куди він мандрує.Ми поговоримо про те, як шамани набувають свого дару та чому ініціація завжди пов’язана з радикальною зміною способу сприйняття світу. Розглянемо, що означає бути медіатором між людською спільнотою та світом духів — і як шаман підтримує тонку рівновагу між цими світами.Обговоримо:Що таке понад-людська спільнота та як шаман взаємодіє з її мешканцями;Чому шаман живе «на межі» — фізично, соціально й космологічно;Як змінені стани свідомості відкривають доступ до світу духів;Чому лікування в анімістичних культурах пов’язане не лише з тілом, а з балансом усього колективу та довкіля.Після реєстації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація. Також напередодні зустрічі буде нагадування на пошту.Якщо ви хочете отримати тільки запис, то реєструйтесь через "онлайн-участь"Лектор:Віталій Щепанський — кандидат філософських наук (Ph.D), релігієзнавець, засновник телеграм-каналу «Обранці духів».Посилання на реєстрацію:https://secure.wayforpay.com/payment/sb2998d85ea43
А ви знали, що Марк Аврелій вірив в свою божественність? Угу, цей «скромняга» свідомо живив культ імені себе у провінціях.Це я сьогодні читала лекцію «Шлях до обожнення» (якийсь у мене цикл виходить про це) і трохи не договорила. Буде тут) Римська ідеологія передбачала, що Iupiter Optimus Maximus (Юпітер себто) керує Всесвітом, а імператор керує Землею за мандатом Юпітера, тобто він «земний Юпітер»»(Iupiterterrestris). Cultus Augusti – це ціла система культових почестей імператору (жертви, храми, свята, присяги «генію» імператора) означала публічну лояльність через релігійні форми.Ми звикли до чіткого розрізнення: ось киця, ось Ксюша, ось богиня Гера - три різні субстанції, які не можуть перетікати одна в одну. Але це дуже осучаснене сприйняття. Раніше (принаймні в Античності) божественність сприймалась як спектр, адже «бог» - це концепт на позначення чогось, що має максимальну владу і може впливати на долю, даруючи захист і блага. Якщо це ти (чи з твого оточення - ти найближчий до цього) - ну й супер, значить ти бог. З римським імператором те саме: він має абсолютну владу над життям підданих, дарує мир імперії і годує народ, тобто функційно він діє як Юпітер. Отже імператору належить статус «бога» у соціальній ієрархії. Саме з цих позицій Марк Аврелій дуже полюбляв приймати божественні почесті як необхідний інструмент управління імперією. У Римі він не міг повноцінно хизуватись божественністю, адже для римлян імператор - «перший серед громадян» (princeps), а не бог. Але в провінціях чи приватній сфері він міг бути богом. І таки був!За правління Марка Аврелія було створено кілька офіційних іконографічних типів його портретів, які масово розсилалися в провінції. А вже на їх основі місцеві майстри в Галлії, Азії чи Африці робили копії з мармуру або бронзи для місцевих форумів, базилік та храмів. Приклад бачите на картинці - золоте погруддя в натуральну величину.Отакі скромні стоїки, отакі боги.
Лекція для обраних. Шлях до обожненняЛЕКЦІЯ ВЖЕ ЗАВТРА!Якщо ви хочете отримати запис, то реєструйтесь через "онлайн-участь"Зустріч відбудеться 10 січня у суботу об 16:00 2026 року!Місце: Офлайн у приміщенні Печери Платона та Online у Zoom.Тривалість: 2-3 години.Запис зустрічі: так, для учасників.Мова зустрічі: українська.Лекція для обраних, лекція сакрально-містична, лекція з присмаком імперськості і величних ідеалів. Звісно ж в центрі сюжету - Античність!То як же пройти шлях обожнення? Розглянемо три версії - філософську за Платоном, ритуалістичну за Ямвліхом та імперську за Марком Аврелієм. Заінтриговані? Давайте розбиратись!Дія І. ФІлософ на шляху обожнення. Платон.Платон описує шлях «обожнення» як ὁμοίωσις θεῷ - уподібнення божественному через працю душі. Філософ починає з ἐπιμέλεια ψυχῆς (піклування про душу): впорядковує бажання, тренує ἀρετή (доброчесність) і вчиться тримати міру. Далі вступає діалектика: розум звикає відриватися від мінливого й підніматися до того, що «є саме по собі» - до світу ідей. На лекції розберемо, як у Платона поєднані аскеза, етика, еротика й пізнання в одну траєкторію піднесення.Дія ІІ. Обожнення через ритуальне єднання. Ямвліх.Для Ямвліха кінцева мета платонічного життя - ὁμοίωσις θεῷ, «уподібнення богам». Одних міркувань і теологічних розвідок для нього недостатньо, він прагне опанувати θεουργία, тобто ритуально-символічні дії, через які бог сам «присутніє» й підносить душу. Це обожнення відбувається не як людська «самоапофеоза», а як дія божественного через знаки/символи. Поговоримо також загалом про містичне розуміння космосу неоплатоніками та про те, як вони вписують класичний пантеон богів у філософську світоглядну парадигму.Дія ІІІ. Обожнення як ґарант влади. Марк Аврелій.У Римі існувала система культових почестей імператору (жертви, храми, свята, присяги «генію» імператора). Участь в такій ритуалістиці означала публічну лояльність через релігійні форми. Для Марка Аврелія ця система набула визначального сенсу, адже як стоїк, він був переконаний, що світом править Логос-Зевс, а його імператорський розум з тієї ж божественної матерії, що і володар світу. Це напряму впливало на політику в імперії.Після реєстації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація. Також напередодні зустрічі буде нагадування на пошту.Лекторка:Ксенія Зборовська — кандидатка філософських наук, історикиня філософії, медієвістка, антикознавиця, співзасновниця Печери Платона, викладачка кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса ШевченкаПосилання на реєстрацію:https://secure.wayforpay.com/payment/s838e83964337
Базовий курс з давньогрецької мовиКурс відбуватиметься по вівторках з 10 лютого 2026 року о 20:00!Місце проведення: Online у Zoom.Формат: один раз на тиждень по 1,5 години.Запис зустрічей: так, для учасників.Кількість занять у курсі: 48 занять.Мова курсу - українська.Давньогрецька мова – мова Гомера і Сафо, Платона і Аристотеля, Нового Заповіту та отців Церкви, невичерпне джерело для створення термінології будь-якої науки. Її значення для античності навіть більше за значення англійської у наші дні. Знання структури цієї мови (разом з санскритом і латиною) є ключовим для вивчення мов індоєвропейської сім'ї.Унікальність цього курсу полягає в тому, що давньогрецька мова вивчатиметься в контексті слов’янських мов у співставленні з українською, тобто ми з’ясовуватимемо значення граматичних термінів в рідній мові, а же потім використовуватимемо їх деінде. Основою для занять буде новітні підручники Λόγος та Athenaze, а ключом для вивчення лексики стане етимологізація «знайомих незнайомців» - слів, про чиє походження з греки мовці української часто навіть не здогадуються: канапка, кемарити, халепа, цвинтар…Курс охоплюватиме і неадаптовані тексти: збірки анекдотів та небувальщини.В результаті слухачі:- зможуть читати тексти за різними системами вимови;- опанують основи класичної граматики давньогрецької мови;- зможуть самостійно продовжувати вивчення за допомогою класичних навчальних текстів (байки Езопа, діалоги Платона…).У курсі зроблено акцент на практичному аспекті: учасники курсу будуть читати та переклади з першого заняття! Також учасникам потрібно буде робити домашні роботи та самостійно (час від часу) читати маленькі уривки з теорії для закріплення тем.Курс може бути продовжений у вигляді факультативу з читання та перекладу одного з першоджерел, цікавого групі.Є можливість сплачувати частинами від Монобанку та Приватбанку.Після реєстрації вас буде перенаправлено до чату телеграм-групи. Викладач:Ілля Бей — магістр богослов'я, магістр філології, перекладач, релігієзнавець, укладач українсько-давньогрецького словника, редактор телеграм-каналу «Давньогрецька мова»Зареєстуватись можливо за посиланням:https://platoscave.com.ua/kurs_davnohretskoi_movy
Vom Mythos zum Logos, від міту до логосу. Від казочок до раціо, ум - тепер наше все. Хіба не за це боровся Платон?…Мене бісить (і завжди бісила) ця фраза Нестле, яка стала крилатою, й її (здається, бездумно) повторюють ще й досі з катедр і вумних ютубканалів. Хіба колись був цей перехід? Вірніше, чи можливий він? Наш логос, наше раціональне плетиво наративу реальності, досі стоїть на трьох китах і черепасі, - на тих мітах про нашу сенсобуттєвість, які склеюють розрізнені уявлення про світ, що їх продукуємо науковими і не дуже методами. Вернан значно влучніше зазначає, що філософія зароджується не у відкиданні мітів, а в публічних дискусіях (до речі, українці в них вмілі, хоч це нас і бісить). Набагато цікавіше, солодше дискутувати про міти й їхню сутність, а не відкидати їх. Діалоги Платона - це суцільне суцвіття мітів та образів, без яких його діялектичний поступ, ця цвітаста ліствиця, був би значно менш популярним і вжитковим для європейського мислення впродовж тисячоліть. Орфічна теогонія накладається на всю геометричну структуру пізніших (нео)платонічних розвідок. Зевс задає структуру світового порядку стоїків. Чи можна хтіти стати подібним до Зевса і не розказувати про нього історій? Не обертати плоттю мітів жорсткі вигини теургій? Історія показує, що найвідоміші прибічники примату розуму зазвичай найбільше прагнули зазирнути по той бік раціональності, у сферу містичного. І що найцікавіше, вони відстоювали своє місце саме по той бік - місце для обраних. Хто хоче теж туди зазирнути - то я читатиму лекцію про обожнення в цю суботу.
Лекція для обраних. Шлях до обожненняЗустріч відбудеться 10 січня у суботу об 16:00 2026 року!Місце: Офлайн у приміщенні Печери Платона та Online у Zoom.Тривалість: 2-3 години.Запис зустрічі: так, для учасників.Мова зустрічі: українська.Лекція для обраних, лекція сакрально-містична, лекція з присмаком імперськості і величних ідеалів. Звісно ж в центрі сюжету - Античність!То як же пройти шлях обожнення? Розглянемо три версії - філософську за Платоном, ритуалістичну за Ямвліхом та імперську за Марком Аврелієм. Заінтриговані? Давайте розбиратись!Дія І. ФІлософ на шляху обожнення. Платон.Платон описує шлях «обожнення» як ὁμοίωσις θεῷ - уподібнення божественному через працю душі. Філософ починає з ἐπιμέλεια ψυχῆς (піклування про душу): впорядковує бажання, тренує ἀρετή (доброчесність) і вчиться тримати міру. Далі вступає діалектика: розум звикає відриватися від мінливого й підніматися до того, що «є саме по собі» - до світу ідей. На лекції розберемо, як у Платона поєднані аскеза, етика, еротика й пізнання в одну траєкторію піднесення.Дія ІІ. Обожнення через ритуальне єднання. Ямвліх.Для Ямвліха кінцева мета платонічного життя - ὁμοίωσις θεῷ, «уподібнення богам». Одних міркувань і теологічних розвідок для нього недостатньо, він прагне опанувати θεουργία, тобто ритуально-символічні дії, через які бог сам «присутніє» й підносить душу. Це обожнення відбувається не як людська «самоапофеоза», а як дія божественного через знаки/символи. Поговоримо також загалом про містичне розуміння космосу неоплатоніками та про те, як вони вписують класичний пантеон богів у філософську світоглядну парадигму.Дія ІІІ. Обожнення як ґарант влади. Марк Аврелій.У Римі існувала система культових почестей імператору (жертви, храми, свята, присяги «генію» імператора). Участь в такій ритуалістиці означала публічну лояльність через релігійні форми. Для Марка Аврелія ця система набула визначального сенсу, адже як стоїк, він був переконаний, що світом править Логос-Зевс, а його імператорський розум з тієї ж божественної матерії, що і володар світу. Це напряму впливало на політику в імперії.Після реєстації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація. Також напередодні зустрічі буде нагадування на пошту.Лекторка:Ксенія Зборовська — кандидатка філософських наук, історикиня філософії, медієвістка, антикознавиця, співзасновниця Печери Платона, викладачка кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса ШевченкаПосилання на реєстрацію:https://secure.wayforpay.com/payment/s838e83964337
Вже кілька разів впродовж останніх років перед НР хочу зробити публікацію з порадами Платона щодо вживання вина (алкоголю), але кожен раз забуваю.Надії на наступний Новий Рік вже немає, тому вважайте, що це просто поради на 2026 і подальші роки (навіть можна сказати десятиліття, якщо вам десь 20 років :) ).Платон у «Законах» (друга книга) до 30 років взагалі радить утримуватись від вина, адже в душі й так все «кипить». Після 30 вже можна починати вживати вино, але дуже обережно, без сильного сп’яніння та завзяття. А якщо вам вже за 40, то можна розгулятись)) Бо душа вже не так палає та й треба зігрівати «старе» тіло. Обов’язковим елементом такого симпозіуму є запрошення богів, особливо Діоніса. Також у першій книзі «Законів» він рекомендує керований бенкет, як практику для тренування міри та самовладання. Таке свято повинно проходити під керівництвом досвідченого керманича. Звісно, діалог «Бенкет» чудово ілюструє, як саме повинні проходити такі заходи та як вони можуть піти не за планом: передаємо «привіт» Алківіаду, який прийшов на це свято дуже п’яним. Хоча Алківіаду на той час вже було більш ніж 30 років (може десь 33-35), однак таким чином він порушив поради самого Платона. Звісно тут можна ще згадати ідею, що Платон ставив за мету відбілювання Сократа як громадянина, який підтримував на агорі Алківіада, тому таке зображення політика (як варіант) можна сприймати продовженням апології «Ґедзя».Що ви думаєте про «винні» поради щодо пиятики від давнього грека?
