Plato’s Cave | Печера Платона | Свідчення досвіду як магістральна проблема літератури 2010-20-х: хто м...

Logotipo de la comunidad de telegram - Plato’s Cave | Печера Платона
2024-07-14

Plato’s Cave | Печера Платона

Número de suscriptores:
2513
Fotos:
1400 
Videos:
16 
Enlaces:
2120 
Categoría:
Educación
Descripción:
Філософський освітній лекторій, незалежна книгарня та видавництво. Все про нас: https://platoscave.com.ua/multilink

Canal Plato’s Cave | Печера Платона - @PlatosCaveUA - №2187

Свідчення досвіду як магістральна проблема літератури 2010-20-х: хто має право розказувати чужі/свої історіїЛекція відбуватиметься у суботу 7 вересня 2024 року о 15:00!Місце проведення: Offline у просторі «Печера Платона» та Online у Zoom.Запис зустрічей: так, для учасників.Читаю зараз оповідання, яке мені надіслав студент з курсів літературної майстерності з університету Айдахо. Він попросив мене перевірити, чи всі деталі в творів автентичні. Оповідання – монолог дівчинки-підлітки, зґвалтованої росіянами в окупованому Херсоні. Мої почуття складно описати одним словом. Хто Гекуба тому юнаку в Айдахо, що він пише про внутрішні переживання української дівчини на війни?.. Резонансні літературні скандали 2020-х, тенденції сучасної літературної критики, книжки, на користь яких роблять вибір найпрестижніші премії (і ідеться як про європейську і про американські, але й про азійські літератури) – все це оприявнює «головну проблему» актуальної художньої прози. Ми перебуваємо на новій фазі осмислення літератури власного досвіду. Художня проза знову взялася переосмислювати саму категорію досвіду, а отже міркувати, хто має право писати які історії. Не уміє чи може, а саме вправі претендувати. Де пролягає межа між автобіографізмом і оповідуванням, між прийняттям Іншого і культурною експропріацією? Як простежити іронію в творів, в котрому прямо не озвучені наміри автора? Зараз обмірковують не самі принципи конструювання досвіду, а те, на яких умовах ці принципи уявляє художня проза. І якщо сталою вимогою стає писати про те, що ти сам безпосередньо пережив (а це таки стає новою вимогою), то чому ми все ще говоримо про умовність художньої літератури? І як в таких умовах міняється поняття мімезісу – коли література наслідує не природі, а зв’язками між «природними» феноменами? За таких умов будь-який художній твір стає свідченням, правда ж? Свідчення передбачає гаранта того, про що пишуть, свідчать завжди перед кимсь, адресат тут важить більше за адресанта. Для кого пишуть твори, в яких важить автентичність пережитого досвіду? І як скоро у мемуаристів-за-вимогою закінчиться теми?Питань достолиха. І на них час уже шукати відповіді. Особливо нам тут і зараз, коли стрімко зростає корпус творів про велику війну -- тоді, коли ми ще не уміє і не знаємо як синхронізувати свої досвіди в цій війні. А юнака з Айдахо я попросила розказати, чому він вирішив написати такий твір. І він вийшов із чату. Йому можна. А нам таки треба в цьому розібратися. Лекторка:Ганна Улюра — українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня. Авторка близько 200 наукових розвідок із ґендерних студій, трьох наукових монографій, літературознавчого нон-фікшн та науково-популярної прози.Після реєстації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформаціяПечера Платона
680
24-08-28 07:22