Ми не залишаємо родини наших військовослужбовців сам на сам із болем і невідомістю. Наш обов’язок — бути поруч, чути, пояснювати, підтримувати.Війна — це про підступність ворога, бої, втрати, наші перемоги і стійкість. Це також — поранені, загиблі, зниклі безвісти. І це — про нашу повагу, чесність і людяність.Провів зустріч із родинами військовослужбовців військової частини 3039, які вважаються зниклими безвісти під час бойових дій. Це наші воїни, які стримували наступ російських окупантів у жорстких боях.Разом із їхніми рідними ми обговорили ключові питання, пов’язані з пошуком та встановленням обставин зникнення наших гвардійців, а також координацію дій між державними структурами, відповідальними за їх пошук, ідентифікацію та повернення.Окрему увагу приділили налагодженню системної та відкритої комунікації між родинами й представниками військової частини, збору інформації про всі можливі обставини, які можуть допомогти встановити долю чи місцезнаходження наших захисників.Для мене особисто такі зустрічі — один із пріоритетів. Ми робимо все, щоб родини відчували реальну підтримку й допомогу, щоб знали, що їхній біль не залишився непоміченим.Це питання не лише людяності, а й честі, наш обовʼязок!Разом із представниками Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Міністерства оборони України, Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених при СБУ, Головного слідчого управління НПУ, Київського обласного бюро СМЕ, Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, Міжнародного Комітету Червоного Хреста, а також офіцерами Головного управління НГУ та військової частини 3039 ми змогли у відкритому форматі відповісти на запитання рідних і визначити подальші кроки взаємодії.Ми не припиняємо роботу й діалог, поки кожен гвардієць не буде знайдений, а кожна родина — почута!Продовжуємо нашу роботу, налагоджуємо комунікацію, дбаємо про наших воїнів та їхні сім’ї!Слава Україні!