Іммануїл Кант і виховання людини. Два найбільш складних винаходи людства, на думку Канта, – це мистецтво управляти та мистецтво виховувати. Вони є основою суспільного життя, бо людина стає людиною лише через виховання. «Людина є тим, що робить із неї виховання», – стверджував філософ. Саме тому той, хто розмірковує над долею людства, не може уникнути педагогічних питань. Та виховання, яке часто підпорядковується чиїмось приватним інтересам, може спотворювати людську природу. Наприклад, батьки дбають про те, щоб їхні діти комфортно влаштувалися в існуючому світі, а правителі – про створення слухняних виконавців. І ті, й інші працюють на підтримку теперішнього стану речей. Але справжнє виховання має зовсім іншу мету: воно готує людину до нового, кращого майбутнього. Саме так виховані люди здатні це майбутнє створити. Але як формувати особистість, яка розвиватиме світ, а не просто пристосовуватиметься до нього? Виховання, вільне від диктату держави та примусу авторитетів, відкриває шлях до цього. Адже будь-яка культура починається з ініціативи окремих особистостей, а не з інституцій. Людину можна або дресувати, або просвітлювати. Головна мета виховання – навчити підкорюватись думати. Свідомо людина повинна пройти чотири ступені виховання: здобути дисципліну, отримати навички праці, навчитися поводитися і стати моральною. Передусім і понад усе – дисципліна, її відсутність перетворює людину на варвара; можна навчити будь-яким навичкам, але викорінити варварство, компенсувати відсутність дисципліни неможливо.  Ми живемо, за словами Канта, в епоху дисципліни, культури й цивілізації. Але до справжньої моральності нам ще далеко. І тут постає одне з найважчих завдань виховання: навчити людину одночасно підкорятися законному примусу і користуватися своєю свободою. Тому що тільки той, хто опанував мистецтво жити за правилами, зберігаючи свободу думки, здатний стати не знаряддям, а творцем майбутнього.