Шлях поляків до членства в ЄС тривав понад десятиліття.
Окрім корупції, економічної відсталості та безробіття, провідним запобіжником вступу в європейську родину були масові трудові міграції поляків та обсяг витрат на підтримку Польщі західноєвропейською спільнотою.
Ще не так давно, у дуже мирні часи поляки годувалися з рук своїх сусідів, не будучи ніякою «брамою Європи» перед натиском окупаційних військ.
⠀
Історична памʼять поляків взагалі є явищем вибірковим.
Польське націоналістичне поле свідомо уникає ескалації Катинської трагедії та ліквідації Президента Леха Качинського росіянами.
Ця позиція вкрай незручна, адже, в контексті історичної спадщини, претензії до Кремля мали б обʼєднувати поляків із українцями.
А як можна мати щось обʼєднавче з тими, хто у своїй суверенній державі вшановує своїх національних героїв?
Це ж лише поляки можуть вшановувати батька-засновника системи концтаборів у Європі та другого (після Сталіна) ката українського народу - Юзефа Пілсудського.
Це ж виключно вони можуть безапеляційно розраховувати на недоторканість меморіалу Львівських Орлят у Львові, які зі зброєю у руках билися проти українських Січових стрільців.
Це ж тільки поляки можуть повсюдно транслітерувати назву міста Львів на свій лад, але влаштовувати всенародну істерію при згадках українцями міст Ряшів та Хелм.
⠀
Провокації політичного істеблішменту Польщі щодо нашої національної памʼяті набувають форми рівно настільки, наскільки ми демонструємо свою субʼєктність у світі.
На природньому рівні вони не можуть визнати самодостатності України без своєї присутності у її парадигмі.
Їм незрозуміло як по сьогоднішній день Україна у великій кровопролитній війні стоїть на ногах, не завдячуючи за це Польщі.
І це теж цілком природньо.
Адже, національний гімн Польщі містить слова «Дав нам приклад Бонапарт, як належить перемагати», подібних яким немає в українському епосі.
⠀
Тож, як би не розпирала пиха, ревність та заздрість, ми ніколи не будемо схожими.
Бо, на відміну від них, ми не маємо кому завдячувати своєю державністю.
Свою ми здобували віч-на-віч.
Поза союзами та добросусідством.
На чолі зі своїм Пантеоном Героїв, право вшанування яких не буде порушено жодним союзником.
Бо це право належить нам.