🕯🇺🇦Сьогодні ми з глибоким сумом, болем та вдячністю провели в останню путь нашого земляка, справжнього воїна та захисника України — Гузовського Олега Вадимовича.🏘 Народився 9 вересня 1991 року в селі Гута-Межигірська. У 2008 році закінчив Лютізьку ЗОШ. Своє життя планував пов'язати зі створенням прекрасного та смачного, вступивши до Київського вищого професійного училища, де здобув професію кухаря-кондитера. Але любов до Батьківщини та обов'язок покликали його на захист рідної землі.🇺🇦 Військова справа стала важливою частиною його життя ще до початку повномаштабного вторгнення. У 2017 році, під час строкової служби, Олег підписав контракт із ЗСУ. З жовтня 2017 по березень 2018 року він був учасником АТО.Коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Олег не залишився осторонь. Спочатку він став на захист громади у лавах Петрівського ДФТГ, а вже 5 вересня 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України.Старший солдат Гузовський служил у 47-й бригаді. Він обіймав відповідальну посаду командира відділення — начальника фільтрувальної станції відділення водопостачання інженерно-технічного взводу інженерно-саперної роти. За час служби Олег гідно та мужньо виконував бойові завдання, зокрема на Запорізькому напрямку та на Донеччині.💔Нажаль, 1 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Сокіл Покровського району Донецької області, Олег зник безвісти. Два довгих роки тривали тяжкі очікування та надії, проте в червні 2026 року, після проведення ДНК-експертизи, прийшла найстрашніша звістка — Олега офіційно визнали загиблим.🕊 Без найріднішої людини залишилися мама, дружина та син 2013 року народження.Жодні слова не здатні втамувати біль рідних від цієї непоправної втрати. Ми розділяємо ваше горе, підтримуємо вас у цю важку годину та низько схиляємо голови перед подвигом Захисника.Вічна пам'ять, честь і шана Герою! 🇺🇦🕯