🕯️ Сьогодні попрощалися з захисником України Вадимом Володимировичем Коротким. Він народився у 1976 році в невеликому шахтарському місті Добропілля, на Донеччині.⛏️ Багато років він працював шахтарем, щодня спускаючись під землю.🛡️ У 2015 році, коли ворог порушив кордони України, Вадим не залишився осторонь. Він зробив вибір, який роблять лише сильні — став на захист своєї землі. Служив у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи. Пройшов через пекло Дебальцівського котла — місце, де перевіряється не лише сила, а й сама сутність людини.💥З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році він знову був там, де найважче. Марʼїнка, Лисичанськ, Сіверськ, оборона Соледара — це не просто назви міст. Це лінія життя і смерті, яку він тримав разом із побратимами. Це безсонні ночі, вибухи, втрати і постійна боротьба.❤️‍🩹Вадим неодноразово отримував поранення, але щоразу повертався. Бо не міг інакше. Бо знав — за його спиною дім, рідні, Україна.Його мужність була неодноразово відзначена нагородами.У 2025 році він отримав важкі поранення, які серйозно підірвали його здоров’я. Попереду був довгий рік боротьби — лікарні, реабілітації, біль, який не видно ззовні. Він тримався. Як і завжди.Але 16 березня 2026 року його серце зупинилося назавжди💔.🏡 У Петрівській громаді Вадим Володимирович проживав з 2025 року. Тепер матиме тут вічний спочинок.🕊️ Вічна памʼять Герою!🙏Щирі співчуття рідним та близьким.