🙏 Вшануймо памʼять Героїв▪️Березень 2022 року став надзвичайно важким для Київщини. Російські війська не полишали спроб будь-якою ціною прорватися до столиці. Українські захисники разом із природним рубежем — річкою Ірпінь — мужньо стримували ворога, що ще більше розлючувало окупантів.▪️12–14 березня противник із боку села Мощун здійснював потужні артилерійські обстріли, вкотре намагаючись прорвати оборону та просунутися у напрямку Києва через Гуту-Межигірську. У ці дні, на жаль, загинуло багато українських воїнів — близько 60.▪️Деяких із них було поховано на території Петрівської громади. Зокрема, п’ятьох захисників — на кладовищі у селі Лютіж: • Носатюк Олег Олегович, 1986 р.н., м. Харків; • Євдокименко Олександр Миколайович, 1987 р.н., с. Синяк; • Логвиненко Володимир Олексійович, 1970 р.н., с. Синяк; • Пархоменко Олександр Миколайович, 1989 р.н., с. Демидів; • Кріпак Сергій Миколайович, 1974 р.н., м. Київ.▪️Дружина одного із загиблих воїнів, Олена з Демидова, розповіла, що 26 лютого добровольцями до лав ЗСУ з їхньої родини пішли одразу троє: її чоловік Олександр Пархоменко, чоловік сестри Олександр Євдокименко та вітчим чоловіка Володимир Логвиненко. У документах зазначено, що всі троє загинули 13 березня.▪️Військовослужбовець Носатюк Олег Олегович був родом із Харкова. Після того, як знайшлися його рідні, 22 лютого цього року провели ексгумацію тіла та перепоховали захисника у рідному місті.▪️Кріпак Сергій Миколайович проживав із дружиною у Києві та багато років працював у ТЦ «Епіцентр» — від самого його відкриття. Із початком наступу на Київ він добровільно вступив до лав ЗСУ. Загинув у Мощуні від ворожого снаряда. Поховали воїна у Лютежі, адже він був родом із цього села.🇺🇦 Усі ці чоловіки заслуговують на глибоку шану та вдячність.▪️Покладанням квітів та хвилиною мовчання вшанували пам’ять воїнів, які загинули у березні 2022 року, захищаючи рідну Батьківщину, та поховані на лютізькому кладовищі. Пам’ять про них житиме вічно.Низький уклін нашим Героям. Вони назавжди залишаться в наших серцях.