Історія зі словами керівника секретаріату генсека НАТО Йенсена наробила галасу. В буквальному сенсі те, що він сказав, звучить яквідмова від територій в обмін на членство в НАТО. Звісно, вибір слів кепський та незграбний, тому і був вчора названий помилкою. Ніхто нічого міняти не буде - ані політично, ані юридично. Але диму без вогню не буває, та й сам факт інтерв'ю керівника офісу - це щось поза правилами для західного світу. Ці слова свідчать, що наші союзники допускають "патову" ситуацію на полі бою, тимчасову або більш тривалу- і відповідно ведуть дискусію, що це означатиме в сенсі моделей безпеки. Звісно, нам такі дискусії емоційно дуже не подобаються, але ми маємо поважати наших союзників і зрозуміти їх логіку, адже іншихсоюзників в нас немає і нам вони в боротьбі за Україну критично потрібні. Сенс дискусії, яка ведеться у деяких західних колах, приблизно у наступному. Якщо НАТО в якийсь момент приймає рішення про наше членство а Альянсі, але в цей момент ще не звільнена всі територія України, то що це означає? Тоді НАТО приймає рішення розповсюдити статтю 5 щодо колективної оборони на територію, яку ми контролюємо. Водночас, будь-які подальші дії зі звільнення наших територій означатимуть завдання РФ ударів вже по території НАТО, Що ставить питання, а чи маємо ми узгоджувати дії зі звільнення територій в рамках НАТО і якщо так, то чи не є це обмеженням нашого суверенітету щодо наших територій? Це виглядає для багатьох як казуїстика, але ми маємо бути готові до таких дискусій - не тільки емоційно, а й раціонально. Як кажуть, "чорт - він в деталях". А "міняти" території на НАТО нікому не вдасться, українці такий бартер не сприймуть і не дозволять.