«Це фу, а це можна»У роботі з сексуальністю фахівець часто стикається не стільки з бажаннями клієнта, скільки з їх оцінкою. «Це фу» — про сором, огиду, заборону. «Це можна» — про дозволене, соціально прийнятне, «нормальне». Цей поділ рідко відображає реальний досвід клієнта; частіше він є наслідком навязаних культурних, сімейних і релігійних настанов.У Позитивній психотерапії така дихотомія розглядається як прояв внутрішнього конфлікту, а не як критерій здоров’я чи патології. Те, що позначається як «фу», у позитивній інтерпретації може виявитися функціональною спробою психіки відновити баланс між базовими потребами: близькістю і дистанцією, контролем і довірою, тілесністю і безпекою.Важливо, що й зона «це можна» також підлягає дослідженню — як можливий спосіб адаптації, компенсації або уникання більш конфліктних переживань. Таким чином, терапевтична робота виходить за межі моралізації й переходить до аналізу функції та сенсу сексуального переживання.Зміщення фокусу з оцінки на розуміння знижує рівень сорому, підвищує усвідомленість і створює умови для інтеграції сексуальності як цілісної психічної функції. Саме в цьому Позитивна психотерапія бачить ресурс — не в поділі на «фу» і «можна», а в дослідженні того, для чого психіка обрала саме такий спосіб реагування.Чи цікаві вам пости, дн я розповідаю про метод Позитивна психотерпія?Пишіть під постом.Тетяна Павленко