📍Інформаційна атака на начальника Закарпатського ТЦК та СП Андрія Савчука, журналіста та депутата Ужгородської міськради Віталія Глаголи, який має два центри «керування» в особі закарпатських нардепів з групи «Довіра» та керівників бізнес крила СБУ, добре вписується у викладену раніше мною версію про намагання повернути контроль над процесами в Закарпатській області нардепами від «Довіри» (В. Петьовка, В. Лунченко, Р. Горват, В. Поляк).📍Чотирьом «мушкетерам» потрібні не тільки «свій» голова ОВА, але й начальники Нацполіції, СБУ та ТЦК, обласний прокурор. Що в умовах турбулентності українського політикуму не є недосяжною метою. Як «карта» ляже.📍Паралельно із спробою змістити з посади голову Закарпатської ОВА М. Білецького йде «робота» й по іншим напрямкам.📍Для дискредитації полковника А. Савчука використано його конфлікт з колишнім начальником Ужгородського РТЦК та СП Арменом Мірзабековим, який через добрі зв'язки на рівні одного із заступників Міністра оборони України намагався обійняти посаду начальника Закарпатського ТЦК та СП, але був усунутий з посади А. Савчуком.Як бачимо, допомога полковнику А. Мірзабекову прийшла зі сторони журналіста та депутата В. Глаголи.📍Яка позиція нашого земляка та заступника керівника ОП Віктора Микити, який сформував існуючу модель влади на Закарпатті і який і надалі несе відповідальність за всі процеси в області з цього приводу?📍Для нього Андрій Савчук не є зручним «військкомом», бо пускає повз вуха прохання керівників області (людей Микити) по звільненні від опіки працівників ТЦК окремих важливих для них осіб, бізнесові об'єкти закарпатських еліт також відпрацьовуються військовослужбовцями ТЦК та СП.📍З іншої сторони, поступившись у питанні начальника Закарпатського ТЦК та СП, Віктор Микита продемонструє слабкість позицій, вийде, що нардепи з «Довіри» його прогнули…📍На кінець допису ще повторю дуже важливі слова, сказані мною раніше:«Закарпатським елітам варто зрозуміти одне: ми знаходимося в фокусі діяльності російських спецслужб, які пробують хитати українське Закарпаття. Черговий раз витягнуто «русинську карту» — один з важливих напрямків плану, розробленого в надрах російських спецслужб ще в 2016 році, щодо дестабілізації ситуації в Закарпатській області. Його імпульси ми нещодавно відчули в сусідній Словаччині та Швейцарії. Спроби формування окремої ідентичності закарпатців у воєнний час покликані послабити українську державність.Намагання грати в час війни в «рака, лебідя та щуку» можуть завершитися дуже негативним сценарієм абсолютно для всіх ключових гравців політичного процесу на Закарпатті.»