(НЕ)ЗАБУТИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕПУТАТ МІЖВОЄННОЇ ПОЛЬЩІМикита Іванович БураНародився 31 березня 1896 року у селі Великий Олексин Рівненського повіту Волинської губернії (сучасний Рівненський район, Рівненська область)Спочатку закінчив чотирикласову школу, потім вище початкове училище. У 1920 році завершив педагогічну освіту. Після отримання освіти працював вчителем у селі на території Рівненського повіту, проживаючи у селі Городок.У 1922 році почав працювати в органах ґмінного і повітового самоврядування, і був війтом Рівненської ґміни.З 1931 року активно співпрацював у Волинському українському об’єднанні, яке він очолював як секретар до 1936 року.Користувався великою довірою волинян та три рази був обраний депутатом польського Сейму: у 1930, 1935 та 1938 роках. У 1930 році був обраний від округу міста Луцька, а в 1935 та 1938 роках — від Рівного. У 1933 році брав активну участь у створенні Волинського громадського комітету допомоги голодуючим на Україні, який виник як відповідь на Голодомор 1932-1933 років. У 1938-1939 роках був віце-президентом Української парламентської репрезентації Волині.Політична кар’єра була обірвана в 1939 році, коли арештувала радянська влада 17 жовтня 1939 року, і він разом із родиною був вивезений до Сибіру. Звинувачений відповідно до статті 54-4 Кримінального кодексу УРСР за допомогу міжнародній буржуазії, що загрожувало покаранням від 3 роки аж до розстрілу.У серпні 1943 року завдяки втручанню польського уряду на емірації, який розглядав його кандидатуру на члена Rady Narodowej Rzeczypospolitej Polski, разом із родиною прибув до Сполученого Королівства через Середній Схід разом із Польськими Збройними Силами (Армією Андерса).У Лондоні підтримував зв'язки з польським еміграційним урядом і став керівником канцелярії головного православного капелана в Польських збройних силах у Великій Британії. У серпні 1945 року був обраний головою тимчасової управи Союзу Українських Вояків у Польських Збройних Силах. У січні 1946 р. обраний першим головою Союзу Українців у Великій Британії, і переобраний роком пізніше.У 1947 році був членом ініціативної групи для створення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) у Великій Британії та у серпні того ж року призначений членом Церковної Ради УАПЦ в Великій Британії. У 1948 році емігрував до Канади, про його подальшу долю на території Північної Америки відомо мало. Там і помер 6 травня 1985 року.6 травня 1991 року реабілітований висновком прокуратури Рівненської області. Увійшов в історію як вчитель, політичний, громадський і церковний діяч з вагомим внеском у розвиток української громади та боротьбу за права українців у Польщі.