Освітня Криївка | 11 вересня 1974 року відійшов у Вічність Микола Яковченко - "батько" П...

11 вересня 1974 року відійшов у Вічність Микола Яковченко - "батько" Проні Прокопівни і Максима Перепелиці - видатний український актор театру та кіно, народний артист Урср.Микола Яковченко грав тільки другорядні ролі та епізоди, але його знала вся країна.Сергій Параджанов бачив у ньому українського Чарлі Чапліна - він був найкумеднішим персонажем в історії українського театру і кіно.Сучасники його називали найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних.1931 року запрошений до новоствореного Харківського театру революції, розпочав сезон 7 листопада виставою «Справа честі» І.Микитенка.Знявся у кінофільмах «За двома зайцями», «У ніч перед Різдвом», «Королева бензоколонки», «Максим Перепелиця», «Дід лівого крайнього» та інших.На зйомках фільму Івана Пир'єва «Наш спільний товариш» (1962) Яковченко спробував накласти собі на обличчя грим. Пир'єв на це відповів: «Миколо, таку морду, як у тебе, Бог дає один раз в сто років, та й то на Великдень. Не псуй!».Після смерті дружини 1946 року у нього на руках залишилися дві доньки. Життєвий удар спичинив прихильність до міцного напою. Часто його бачили в ресторанчику «Театральний», вулиця Миколаївська (сучасна Городецького). Дмитро Мілютенко та Гнат Юра його картали, він щоразу щиро обіцяв виправитися й так продовжував виступи. Крім того, актор міг — не соромлячись і не комплексуючи — взяти гітару і відправитися — куди-небудь- з концертом — був стабільний аншлаг. Перед виходом на сцену частенько дивився у дзеркало, бив себе долонями по писку і примовляв: «У-у, годувальниця моя!».1948 року він грає в п'єсі «Макар Діброва», 1950 — «Калиновий гай». Обидві п'єси були удостоєні Державної премії СРСР, їх записують як радіовистави.1950 року з театром гастролює у Польщі — Кракові та Лодзі. Проте потрапляє на лікування до Львівської психоневрологічної лікарні. На межі безробіття опиняється після чергового «зриву» — не втримався від запросин акторів Чернівецького театру — відзначали закінчення гастролей. В жовтні 1951 Яковчук ледь впрошує Олександра Корнійчука лишити його на роботі.Олександр Корнійчук спеціально для нього писав деякі ролі, зокрема у виставі «Мої друзі», при поверненні Яковченка до «Калинового гаю» дописав «іменну» роль діда Гервасія. Передаючи текст ролі, Корнійчук надписав: «Блискучому артисту, дорогому другу – Миколі Яковченку. Я написав цю роль і сподіваюся, що Ваш великий талант ще раз порадує нашого читача. Роль маленька, але… Ваш Олександр Корнійчук».В січні 1970 року прийшла ще одна біда — від раку померла 36-річна дочка Юнона. Невдовзі покінчив з собою і її чоловік.Помер 11 вересня 1974 року під час операції з видалення апендициту. Його останні слова, котрі почули співробітники: «клоун йде на манеж». Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 9а). Надгробок встановлено Національною спілкою театральних діячів України.