Крім креслень, Шевченко малював моделі для Ликериних костюмів. Особисто їх замовляв у модних салонах. Не шкодував грошей на найдорожчий матеріал на сукні, на спідниці. Лише одного дня, 3 вересня 1860 року, він витратив більше 180 карбованців на капелюшки, черевики, панчохи і таке інше. Щоб наречена почувалась господинею і привчалась до порядку, зробив для неї записну книжечку з рубриками прибутків і видатків. Сам їх вписував, показуючи їй, як це треба робити. Ликера, плутаючи та з помилками, вписувала туди нібито свої, а фактично ж Тарасові видатки.Щоб дівчина не соромилась своєї неграмотності, Тарас вирішив подбати про її освіту – найняв приватного вчителя. Найняв для неї квартиру. Єдине в чому був непохитний: жодної прислуги – його майбутня дружина має цінувати святу працю. Але колишню кріпачку обурювала ця «скупість старого». Вона не розуміла, чому це так принципово для Тараса.Весілля так і не сталось. Після всіх капризів та скандалів, останню крапку поставила Ликера. Завітавши до неї не в звичну годину, Тарас застав її в обіймах найнятого вчителя. Він був розгніваний обманом, а Ликера дорікала йому:  «Хіба ж би я за тебе, такого «старого та поганого» пішла, коли б не подарунки, та не те, щоб панією бути».Їхнє знайомство тривало лише близько ста днів. Після розриву Кобзар вимагав, щоб Ликера повернула йому всі подарунки. Йому було не шкода грошей – йому була огидна безчесність нареченої. Хотів також, щоб та повернула присвячені їй вірші та листи.Обман коханої позбавив поета останньої надії про омріяний дім та сім’ю. Можливо, саме це загострило його хвороби. Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року.Ликера пізніше вийшла заміж за перукаря Яковлєва. Жила з чоловіком у Царському Селі під Петербургом. Шлюб не був щасливим – чоловік пиячив, але вона народила шестеро дітей. Коли ті виросли, а чоловік помер у 1904 році, вона стала навідуватися в Канів, а згодом і зовсім переїхала. У книзі народних відгуків, що лежала в Шевченковій світлиці на Чернечій горі, перед портретом Кобзаря, власноручний запис Ликери промовистий: «13 мая 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже... Подивись на мене, як я каюсь».Віку вона доживала в Канівській богадільні. Там 4 (17) лютого 1917 року й зупинилося її серце. Ликеру Полусмак поховали недалеко від Чернечої гори.