Берлінський мур проліг у найдраматичнішому в історії людства місці – прямо посеред столиці, ділячи її на зону свободи і зону совка. Минуло 38 років – і лише тоді Західна Німеччина на правах успішнішої, модернішої, заможнішої, цивілізованішої сестри пригорнула до себе зґвалтовану сестру зі Сходу. 38 років – це 2 покоління підлітків, які виросли на цінностях свободи і ніколи б не погодилися на дрімучу совдепію. Німці просто перечекали ці страшні 38 років розлуки.У світовій історії не ми одні, хто мусить рано чи пізно прийти до світоглядного вибору. Різні народи за різних обставин у різний час на різних континентах ставили перед собою це питання: йти вперед навіть ціною тимчасових утрат – чи надовго застрягнути в біді.Рідко де бували інші варіянти, більш пафосні й приємніші для вуха, бо якщо країна вже потрапила в жорна важкого вибору, значить, ситуація кепська і варіянтів насправді не так уже й багато. Різні народи за різних обставин у різний час на різних континентах усе це проговорювали й доходили до своїх рішень. Соціологія показує, що й ми поволі підходимо до цього складного процесу. Конрад Аденауер, який після війни по суті створив Західну Німеччину, казав: «Усі ми живемо під одним небом, проте горизонт у всіх різний».👇https://www.youtube.com/watch?v=-2hWsab2yK0