Гонка ушкоджень.У гонці ушкоджень безумовну фору має крупніший ворог. Гонка ушкоджень, якщо не хоче перетворитися в емоційний азарт, мусить мати суху оцінку релевантності: наскільки заподіяна ворогові шкода співмірна/неспівмірна з отриманою у відповідь шкодою на своїй, унадцятеро меншій, території. Якщо гонка ушкоджень далека від знаку дорівнює між збитками обох сторін, вона губить прагматичний розрахунок. Тому-то США й союзники обережненько застерігають: гра на знищення завжди припускає ймовірність префіксу само-.Війна ніколи не була й не буде симетричною й паритетною. Розміри й ресурси воюючих держав неспівмірно різні й диспропорційні. Тому шкода, завдана меншому противнику, кратно перевищує шкоду, завдану крупнішому, навіть якщо вона й буде дошкульною. Масштаби надто не ті. Гонка ушкоджень за умов об’єктивної нерівності і в територіях, і в далекобійності, і в фізичних можливостях уражати тил означає дуже просту річ, яку наша азартна бульбашка не здатна засвоїти: будь-чия перемога буде лише пірровою, позаяк розмір взаємних ушкоджень наближатиметься до катастрофічних і непоправних незалежно від кінцевого фінішу війни. Після курської авантюри війна різко взгвинтилися по ескалаційній експоненті й перейшла у сліпу щодо оцінки наслідків зарубу: хто кому завдасть якомога болючішої та об’ємнішої шкоди й збитків. Однократно завдамо ми, многократно завдадуть нам. Такою є логіка гонки ушкоджень.