Ухвалений законопроєкт про навчання мовами нацменшин потребує ключового акценту: русского язика (мови путіна) це ніяк не стосується, оскільки закон розповсюджується лише на офіційні мови ЄС і мови корінних народів, до яких болотна мова, авжеж, не належить і належати не може.

Рускоязичних сограждан (лінгвальних інвалідів, інтелектуально неповносправних) це теж ніяк не стосується, бо така ідентичність, як «рускоязичний колонізований» так само не має ніякого стосунку до загальноприйнятої дефініції «нацменшина».

Щоб натягувати на себе ковдру нацменшин (відповідно претендувати на всі права, які європейське законодавство виділяє для захисту нацменшин) – треба БУТИ НАЦМЕНШИНОЮ, тобто офіційно називати себе росіянином з усіма наслідками, які з цього випливають (наприклад, розквашена морда чи видране з коренем волосся).

Усі європейські нацменшини, які проживають в Україні, отримують право навчати своїх дітей рідними мовами паралельно з державною українською. Це стандартний для ЄС регулятив, який відтепер діятиме в Україні й даватиме можливість отримувати спецстатус тим школам, де угорська, румунська, болгарська та інші нацменшини концентровано складають понад 50% учнів (зрозуміло, це найбільше стосуватиметься Закарпаття, Буковини, Одещини та Львівщини).

Рускоязичні гуляють лісом і вчать державну мову в коєм-вєке.