Сокровенна мрія царя вільно ходити вулицями, не будучи вбитим чи зненавидженим, може воплотитися лише у двох вимірах: коли це будуть вулиці Латинської Америки чи якогось іншого віддаленого континенту – або ж якщо мешканці кооперативу «Династія» збудують між своїми п’ятьма маєтками заквітчану вулицю й по ній гулятимуть під наглядом приватної охорони, яку вони завбачливо собі організовують через законопроєкт, який гарантує посилену охорону цілих 10 років після втрати посади.

У жодного світового лідера (якщо він не тиран, не автократ, не диктатор, не узурпатор, не злочинець) нема подібних мрій. У всьому світі топ-посадовці спокійненько йдуть у відставку і вертаються до того заняття, з якого вони пішли на тимчасову політичну посаду. Хтось у професуру, хтось у бізнес, хтось на заслужену пенсію, хтось лишається в професійній політиці, хтось пише мемуари – але всі вертаються в нормальне світське життя до народу, якому вони служили одну чи дві каденції.

Хто совісно відслужив своєму народові – тому нема чого переживати й після втрати посади заслонятися армадою бодігардів і непідступним статусом. А хто обмародерив народ – тому зостаються мрії.