Це і є Бульбашка: в людному місці робити виставку озброєнь, ще й розмістити на афіші крупним шрифтом «Критично захищено», відкрито анонсувати її в публічній мережі з позиціонуванням «демонстрація комплексних рішень для захисту критичної інфраструктури від повітряних загроз» - і демонстративно отримати повітряний удар з десятками смертей і понівеченими будинками. Це і є Бульбашка: одразу ширити прес-реліз на кшталт «визначено порядок наших дій у відповідь на російський терор, є чіткий перелік заходів" – ніби це щось вирішує. Це і є Бульбашка: жити у власноруч сконструйованій матриці самоуявлень про війну, про себе, про світ навколо – і впритул не розуміти алгоритму гонки ушкоджень, якій наплювати на самоуявлення, та й далі жити в своєму самоуявному мікро-світі, при цьому щоразу отримуючи по голові від суворої дійсності, при цьому вперто не робити ні висновків, ні спроб деконструйовувати Бульбашку, якою би правильною вона не була. Наталя Забіла колись написала віршик: Я бульбашка мильна, мінлива, грайлива, Я легша за все і ясніша за все! У мене прозорі опуклі боки, в них небо синіє, трава зеленіє і різними барвами квітнуть квітки! Вихід за межі бульбашки - це не геройство, а зов розуму.