Ostap Drozdov | Ворог, оперуючи давньою мулькою про «ісконно рускіє землі», насправді ...

Ворог, оперуючи давньою мулькою про «ісконно рускіє землі», насправді грає в свою улюблену гру, припрошуючи світового плебсообивателя спробувати мовно й культурно відрізнити росію від анексованих нею територій. Чи тих, на які вона гострить ікла. На цьому підступі й базуються всі псевдоісторичні «претензії» імперії. Це розраховано на пост-радянську традицію, в якій Україна у світових візіях фігурувала як пост-радянський схід, а не однозначний захід. Базуючись на успішній русифікації, ворог досі для більшості світу подає свою жертву як однокореневе з собою явище, туго перепеленане 300-річною колонізацією + 30-річним нейтралітетом (небажанням стрімко примикати до європростору, як країни Балтії). Цим росія грає й гратиме завжди, лукаво шепочучи: знайдіть 10 відмінностей, якщо мова й рутинна культура однакові в ворога й жертви. Зважаючи на те, яким язиком белькоче пів країни, що слухає, що дивиться, що читає – все тяжче й тяжче стає доводити світові щось протилежне до путінських «аргументів», підкріплених зросійщенням самої України. Це – найщемкіший біль і найсолоніша безвихідь цієї війни. Світ у тонкощах копирсатися не буде. Гуглити, хто такі печеніги, ніхто на заході не буде. І влаштовувати ДНК-аналіз Рюриковичам теж. Вони дивляться зверху/збоку на Україну – й на базі цінностей прикидають: то все ж таки, вони пост-радянський схід – чи захід? Пора би деяким нашим согражданам самим на це питання відповісти для початку.