Пекуче болісно чути, як писката цьотка з партії AfD (неонацисти й відкриті путіністи) виступає в Бундестазі з рекетирською пред’явою: «У разі нашої перемоги ми будемо вимагати з України 70 млрд євро, які ми вклали в неї. Ми вимагатимемо повернення цих мільярдів плюс компенсацію за пошкодження Північного Потоку".Можна було би позиційно парирувати на це – мовляв, якби Україна виставила німцям рахунок за всі руйнування й концтабори, то фігурували би квадрильйони євро. Але, крім сумнівного самовспокоєння, така репліка не перекриє прихованої сили популізму, розрахованого на німецький плебс і проросійські кола. На жаль, в Європі стає трендом подібна риторика. І тепер ми на порозі претензій до України за відсутність результатів у війні, куди Захід вливає серйозні ресурси. Поруч із німецькими праворадикалами в кожній країні стоїть свій аналог на тій же платформі: якщо ми даємо гроші й зброю, то де результати?Спрацьовує типова для європейця логіка: всяка інвестиція (вливання) повинна мати позитивний результат і значну віддачу – інакше це поразка, неуспіх, провал. На цю корпоративно-фінансову едукацію європейців цілком накладається наша війна: вкладник у неї почуватиметься або ошуканим, або прогорілим – якщо результативність не є видимою, а радше сумнівною. На думку європересічі, має бути явний результат 5-річного донорування країни, яка на шпальтах їхніх видань красується не воєнними перемогами, а корупційними потрясіннями й середньовічними крахами. Наші злодії сильно постарались.