Якби був чемпіонат світу з антинатівської істерії, то ми би з великим відривом перемогли всіх, навіть росію з іраном і північною кореєю. І це при тому, що 70% ракет – натівські, а також уся система ППО – натівська. Ну не паляницями, трембітами й фламінгами ми воюємо, яким б звучними не були назви тих віртуальних ракеток. І це при тому, що НАТО як Альянс не мав і досі не має жодних зобов’язань перед нечленом, який упритул до війни розвивав стратегічне партнерство з росією й своєю геополітичною вотчиною з самого початку вважав простір СНГ. І це при тому, що Україна з власної ініціятиви зривала підписання договору з НАТО про ПДЧ. Бо російський газ був миліший за континентальну безпеку. А руская велікая культура була рідніша за «збоченський європеїзм». Таку невдячну націю ще треба пошукати. За 30 років просрали все, що тільки можна було просрати. Замість обрати євроінтеграцію своїм кінцевим цивілізаційним пунктом – якшалися з москвою. Замість модернізуватися в ногу з ЄС – обирали комуністів, вату, шаріїв і бойків. Умудрилися за третину століття не вступити в жоден сильний світовий союз – але від світу вимагаєм рекордних надзусиль. Розікрали самих себе до латаної свитини – але норовимо освоювати чимпобільше західних мільярдів. Порізали всі свої воєнні заводи на брухт і поскорочували ракетні програми на користь асфальту – але НАТО (чужий альянс чужих держав) винне, що в нас нема ні ППО, ні належної далекобійності. Всі нам винні. Крім нас самих.