Зараз у ролі протилежностей – не країни-антагоністи, як було в 20 столітті, а види правлінь. Їх 2: тоталітаризми й демократії. Заздрю тим, хто вважає можливою перемогу світла над клубом диктаторів і одноосібних репресивних режимів. Ні. Перемоги не буде. Буде співжиття. Бо авторитарні режими ядерні + сировинно монопольні + вертикально простіші в менеджменті + чисельніші. Ми з жахом виявимо, що на планеті Земля кількісно більшим ставатиме запит якраз на узурпаторів, імператорів, царів та цезарів. Антидемократичні режими десятиліттями терпіли присоромлювання з боку західних демократій та постійні звинувачення в тиранії. Тепер цього ніхто стидатися не буде. Тепер це – їхня перевага. Західні демократії ризикують опинитися в меншості. Плюс демократичні інституції не справляються з викликами: затратні вибори, загравання з плебсом, підзвітність вередливим дармоїдам, маятникова змінність влади, система противаг замість спокуси швидких дій. На жаль, у часи потрясінь диктатурам легше. І тому – з чого й починали. Наша Перемога – це правильний вибір виду правління. Нема ніякого сенсу так масово гинути й страждати, аби після війни опинитися в авторитарії вождистського типу, якою би простішою вона не здавалася. Є золоте правило: на пост-радянському просторі кожна сильна рука чомусь закінчується другим путіним. Це закладено самою моделлю, менталітетом та історичним пережиттям. Хто хоче сильну руку – той від неї й отримає по голові.👉https://youtu.be/alRnxLBQHyk?si=dh3kXKas0rk_DpaE