Ostap Drozdov | Безвідносно до того, хто ким розчарований і про що вони подовгу балака...

Безвідносно до того, хто ким розчарований і про що вони подовгу балакають поміж собою - ми живемо в тектонічний час утворення нової дійсності, в якій серед світових лідерів превалює гра в балансування противагами. Росія з тріском звалює з Близького Сходу і з арабського світу, підібгавши фоста. Безумовно, серце радіє, що москалів турнули зі Сирії. Не менше серце радіє, що москалів попросили з Нагорного Карабаху. Ще більше серце радіє поразці проросійського режиму в Ірані. Однак мрійникам і обнадійникам варто розуміти ширший контекст подій і перестати одноходово тішитися з того, що росія стрімко звужує ареал своїх геополітичних упливів в інших кутках Землі.Якраз це й насторожує, бо може мати прямий стосунок до нас. Навіть якщо й вимкнути всю чудернацьку конспірологію – слід припустити, що взамін за вихід із арабо-азійського простору москва може отримати як приз простір свій: рускомірний, пост-совєцький.І буде дуже зле, якщо росія не лише зосередить усю свою геополітичну імперськість на Україні-жертві, але й зуміє виторгувати собі Україну-жертву за принципом «в одному місці від звіра відняли, в іншому прибавили, щоби стишився».Тут ми росію посваримо, а тут Україні нічого не дамо. Такі гойдалки вирівнювання - у більшості питань. Яким би не був новий світоподіл, ми там – рядок у меню "страви з мангалу".Субʼєктність має підтверджуватися стратегічністю. Бігання по світу з жаром у пригоршнях нею не є.