The Economist. Стаття більше про психологію європейців, ніж про геополітику. Основне: …Якщо Європа не може мати Америку в якості світового поліцейського, вона задовольниться Трампом у ролі «одинокого рейнджера». …Багато хто в Європі вітатиме перемир'я на Близькому Сході як наказ ізраїльським літакам «повернутися», а не карати Іран за очевидне порушення перемир'я. …Вигравши приз за відвертість, канцлер Німеччини Мерц заявив, що Ізраїль робить «брудну роботу за всіх нас». …Західні уряди побоюються вакууму влади на Близькому Сході. Тому вони з радістю прийняли заяву Трампа про відмову від зміни режиму в Ірані. …Китай, найбільший покупець іранської нафти, буде незадоволений, якщо Іран закриє Ормузьку протоку для судноплавства. Якщо Іран спробує вийти з ядерної угоди, Китай може дозволити введення нових санкцій проти Ірану, утримавшись в ООН, а не наклавши вето. …У питанні Ірану дуже різні країни (США, Британія, Китай, Франція та Росія) були єдині в своїй опозиції до іранської бомби.…Самотній рейнджер не був великим прихильником зобов'язань. Він вершить самосуд.…Західні лідери знають межі такого підходу, але мусять мати справу з тим американським президентом, який є.…У зовнішній політиці корисним принципом є: те, що не можна змінити, треба вітати.…У післявоєнній Європі вміння вигадувати витончені обґрунтування безсилля є цінною навичкою.