У контексті «громадянин мусить загинути-вкалічіти-полягти, а влада розкошуватиме» - треба вернутися до бази. Вибір – це базове поняття для єства Людини. Психоконституція Людини базується саме на виборі, на його наявності й на можливості його робити. Людина без свободи вибору не вважається вільною, та й Людиною не вважається. Бо вибір – це стадія волі, яка передбачає можливість надавати перевагу внаслідок відкидання однієї з двох або більше альтернатив. Для Вільного Громадянина найдраматичніший когнітивний дисонанс/надлам стається якраз тоді, коли нема вибору, коли Людина позбавляється права зважувати дві або більше альтернатив, оскільки усунуті будь-які альтернативи. І тоді Людина починає діяти від безвиході, тобто відсутності вибору. Діяти від безвиході – це і не рішення, і не вибір. Ситуація «без вибору» - це дозвіл іншій суті обрати себе твоєю ціною. І ти вже не йдеш – тебе ведуть. Замість тебе живуть, бо позбавлені вибору навіть за життя вже не відповідають. На ойкумені безвиході править інфінітив «змиритися», а далі – прийняти безвихідь як своє рішення. І тоді людина віддається потокові фаталізму. Бо коли нема вибору – то й нема що втрачати. «Вільні» люди самі собі обирають, від кого залежати.Залишений без вибору своєї долі не обирає, лише епітафію.